Розділ «Відьма»

У подобі свині відьми перекидали гній із чужого поля на своє: «В нас в Ворокомлі було два брáти. Помер батько, померла мати. Той оженився, той вженився. Той себі жинку взєв, той взєв жинку. І він того… вженилися… Той сіє жито, той сіє себі, — того родит, того не родит. Той гній возит, і той возит, — в тогó картофлі є, в того нема. Ага, шо таке? А той каже: «Є шось ішов і, — каже, — ноччу якась свиня каля твого гною була. Йди-но застережи». Він пушов, той брат бідний, а той багатий не йшов. А то того брата богатого була жинка. А вона… вона сама пред’явилася. Каже: «В нас буде родити, а в йогó не буде родити». — «А чого?» — «Бо є, ка’, на Всенóчну піду, гною возьму в зуби і перекину на своє, і в нас буде, а в йогó не буде». — «Ой, — каже, — не йди…» Ну, а той брат пошов, сів, нич сидів. Аж вона — така велика свинє — приходит і той гній — хлоп-хлоп — перекидає на своє поле. А він узєв гнойові вилкó і єї сколов, і всьо — їй не вродило, а їму вродило. Отак. А та жінка кров’ю зийшла».[1999]

Також відьми можуть вибити збіжжя градом, підкинути зачарований предмет (зазвичай яйце або буханець хліба) і спричинити в хаті сварки, хвороби й навіть смерть. Часто вірять, що відьми насилають на обійстя жаб, щурів, на поле — горобців: «Були такі волошебніки, шо корові робили, шо молока не дає. А то крис нашле, горобців насилали, шо вам пооб’їдають все. Шукали такого, шо одмовляє».[2000]

Очевидним є зв’язок відьом із дощем. У різних етнографічних районах України явище, коли водночас падає дощ і світить сонце, нерідко характеризують так — «відьма масло б’є» («відьма масло колотить»). За віруваннями, відьми нібито здатні викрадати дощові хмари й росу. Вони перетворюють хмари на жаб і ховають їх у глеках.[2001] Також чаклунки нібито затикали клоччям або ганчір’ям підземні животоки, щоб висихали криниці, міліли озера й річки. Відтак, коли надходила довготривала засуха, люди збиралися «купати відьму»: запідозрену особу відводили до води й кидали в глибоке місце — якщо вона тонула, то відпускали, а коли плавала, тоді змушували «відкликати даннє». Водночас уже наприкінці ХІХ ст. «купання відьом» обмежувалося обливанням запідозрених у відьомстві жінок.[2002]

У те, що відьма відбирає дощ, перекриваючи підземні джерела, подекуди вірять донині: «Як дощу не було, чистили. В нас недалеко отсюдво є безодня. Вона, мабуть, я так думаю, шо в каждому селі є безодня. То в нас тако берег, і поле, і дуже високо, та як то в ямі та безодня. А мій чоловік робив підвожчиком. Нема дощу та нема дощу. Ну шо ж робить? То він ше з їдним, такий Іван, старший: «Їдьмо до безодні, побачим». Кажуть таке, шо буде забитий колок в джерело. Поїхали вони обóдва. Прийшли до теї безодні, встромляє руку цей Іван, старший, — є колок. Вони взяли, давай його звідти тягнуть, того колка. А він забитий в джерелі. То витягли такий як держак — зо два метри. І зара третього дня стався дощ. Та безодня — то таке джерело, і біжить річкою, там дуже добра вода. То відьми якісь забивають».[2003]

У давнину також вірили, що відьми можуть красти з неба зорі й ховати їх у себе в хаті. Але й ці уявлення, які свого часу так майстерно використав М. Гоголь у «Ночі напередодні Різдва» для характеристики відьми Солохи, так само були рідкісним вже наприкінці ХІХ ст.[2004]

Представлення у фольклорі. Зважаючи на особливу активність відьом на свята Купала та Петра, відьма є постійним персонажем купальських та петрівчаних пісень. Як приклад наводимо кілька текстів із Полісся, у різних варіантах широко відомих і на інших теренах України:

На вігони, на вігони йогонь горит,

Нашой вєдьмі живот болить.

Нехай болить, нехай болить, нехай знає —

Чужих коров не чепає.

Чужих коров, чужих коров не чепає,

Сиру-масла не збирає,

Сиру-масла, сиру-масла не збирає,

Да в бочечки не складає.[2005]

Йішли хлопці мостом-мостом,

Зловили вєдьму с хвостом, с хвостом,

Вони думали, що їх мати,

Да й покотили — давай ссати;

Йішли хлопці границею,

Зловили вєдьму з дойницею,