TextBook Утиканий зорями, як жаром, тихо світив над селом серпневий вечір, і чітко печатувався на синьому безмежному дворищі, як срібний герб, блискучими бляхами накований, небесний шарабан - Віз. [28]
Пізно.
...Трухлява веранда, абияк затулена рядном,- сцена. Зала - весь шкільний двір. Людей - мов хмара у двір упала. Стоять, сидять, гуртами лежать на моріжку. Рясно в темряві поблискують цигарки. Гудуть соняво й ліниво голоси.
А за ряднами на сцені, як у казані: нервово забивають цвяхи, разом - гармошка, а над усім - азартна, безупинна, голосна сварка.
Десь у дворі застогнало з нудьги:
- Та починайте, бо вже ж пізно!
За ним з усіх кінців однодушне обурення:
- Доки це, справді, держатимуть нас? Півні скоро заспівають!
- Починайте, бо вже люди поснули!
На моріжку хтось, поклавши під голови шапку, висвистував носом.
- Чуєте чи ні?
Із-за рядна швидко висовується рука:
«Дзелень-дзелень».
Регіт:
- Которий уже це раз: п’ятий чи шостий?
Покірно втихають...
- А за віщо вони завелись там?
Хтось через плече:
- За те, що й завжди: Марко хоче грати молодого, й Терешко хоче, той свого не попускає, і другий не попускає...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Васильченко С.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГОЛОД“ на сторінці 1. Приємного читання.