- Завісу!..
...Обізвався Терешко десь аж на задвірку:
- Ну-ну! Ти мене попомниш! Я знайду дорогу й до Києва! Халтурник! - Далі до людей: - Товариші-громадяни! Ро-зіходьтесь по домах, бо це вистава неправильна - це старий режим!
Загуло:
- Годі вже! Чули!
Свист.
...Перешуміло, перегриміло, стихло...
Хтось позіхаючи:
- Та це воно можна вже й додому йти, чи, мо', ще що буде?
- А вам, дядьку Якиме, хіба цього мало?
Сміх.
- Ну-ну! Це так кумедія! Такої і в Києві не побачиш.
Далі:
- Ох-хо-хо-хо! - Зітхання глибоке, довге, важке: ну що ж, ждали більше, може, таки менше осталось. Підождемо ще.
...Дзвоник.
Почалося знову тим самим:
- Марино, Марино! Біжіть гукніть Марину!
На цей раз Марина зопалу влітає на сцену з повним ротом. Спохватилась, одвернулась убік, доїдає, аж кривиться.
- Марино, удавишся!
Осміхається, крутить головою. Утерлась рукавом і,- кокетуючи, зводить на публіку винуваті очі...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Васильченко С.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГОЛОД“ на сторінці 6. Приємного читання.