TextBook - Марино, Марино! Завісу вже підняли! Миколо, та пускай її, бо їй же треба на сцену виходить.
Вийшла: у квітках, у вишивках, щоки палають - мов з парні. Вбігла, похапцем соромливо розбиту косу на голові підбирає. Далі - круть сюди-туди, до суфльора: морг, морг.
У будці, як у кадовбі, загуло на весь двір.
Із-за куліс здавлений голос:
- Тихше, ти, бугай!
Притих.
Двір німіє.
Аж ось виривається із-за лаштунків жагуче, пристрасне:
- Ти шкандалу хочеш? Кажи - ти хочеш шкандалу?
З публіки роздражнено:
- Та вам коли заціпить там чи ні? Ото, господи...
Голоси тихішають за сценою, проте аж шипить у їх пристрасть:
- Ти шкандалу хочеш? Ну побачимо!
- Побачимо!
Незабаром, гаряче дихаючи й поблискуючи очима, протовплювались до веранди три якісь зловісні силуети. Коло самої рампи загрозливо поставали вряд.
Хтось злякано:
- Гляньте: батько Терешків, зять і брат!..
Пройшла тривога. Зашепотіли.
- Ну, це вже знову почнеться...- хтось безнадійно махнув рукою.
Марина нашвидку, плутаючи, доказує абияк свій монолог і стає збоку, з гарячою цікавістю позираючи на двері.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Васильченко С.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГОЛОД“ на сторінці 3. Приємного читання.