Розділ «ГОЛОД»

Із дверей задки виходив на сцену в синіх штанях розмальований любовник: один кулак держав він напоготові коло грудей, другий витяг, обороняючись, вперед. За ним, трохи накульгуючи, влітає другий, уже в червоних штанях - розпалений гнівом. Нашвидку замотуючи на собі довгий пояс, він блиснув очима, як крицею, і зробив виразний жест головою до дверей:

- Уступись, тобі кажу.

Публіка мимохіть підвелась із місць: зразу здавалось, що це незвичайної сили актьори блискуче почали свій вихід.

Терешко скосив очі й мигнув до рампи. Троє, що стояли перед сценою, штурмом, як орда, кинулись на рампу і вмить стояли на сцені.

- Зійди геть!

Марко тривожно озирнув шеренгу родичів і, зразу повернувши голову до публіки:

- Дядько Митро! Сюди!

- Іди звідціля геть! - погрозливо казав похмурий бородатий батько.- Іди, бо однаково не будеш грати: силою витягнем звідціль!

Несподівано сварка перелітає в публіку - загули, залящали, заторохтіли - приятелі, матері, діти:

- Геть Марка, хай грає Терешко!

- Куди твій годиться недорікий Терешко? Марко грав і буде грати!

- Марко - крутій: Варку мала грати моя Хима, а Пріську - Марина, а він оддає Марині Варку, а Химі...

- Скинуть його, хай інший порядкує!

Діти:

- На галасування!

- Скинуть, скинуть!

Марко гримить:

- Мене скинуть? Мене? Ніхто мене довіку не має тепер права скинуть! Я постраждав на цій сцені. Я кров свою...

- Та чого ви дивитесь: в шию його, чорта кривого!

Хлопчик, брат Терешків, що стояв поруч батька, скинув руки вгору, мов кидався вплинь, угнув голову в плечі - і з розгону - головою Марка в живіт.