TextBook – Навряд чи, пане Альбрехт, навряд чи.
Тут пишногруда дівиця принесла випивку й їжу, Альбрехт підняв свій кухоль, вимовив тост:
– За нас!
Жадібно сьорбнув і проголосив новий тост:
– За наші славетні перемоги!..
Поки вони їли, дівиця принесла два нових кухлі вина замість спорожнілих. Попри це, голова Вишневецького залишалася ясною, він розумів кожне слово, вимовлене Ляським.
– Князю, а ти все-таки погоджуйся на похід, а?..
– Хоча ти мені досить симпатичний, пане Альбрехт, але я сказав твердо: ні! Повторюю вкотре: я вже літній і до того ж занедужав незрозуміло чим…
– Але я тобі ще не все розповів, князю!
– Он як?! – здивувався Дмитро Іванович. – Що ж ти приховав від мене, дозволь поцікавитися?
– Розмову з Радзивіллом Чорним.
– Про що ж була та розмова?..
– Е-е-е, стривай, князю, стривай!..
Ляський наказав принести нову порцію смаженого м’яса, а тоді мовив:
– Радзивілл Чорний запропонував мені піти походом на Молдавію.
– Заманливо, дуже заманливо! – посміхнувся Вишневецький. – Ну, то йди собі, щасливої дороги!
– Е-е-е, ні, князю! Тільки з тобою!
– А я тобі навіщо?! Ти ж такий молодий і хоробрий…
– Е-е-е, ні, Дмитре Івановичу, ти – жива легенда, чутками про тебе земля повниться, слава твоя поперед тебе біжить.
– Ну що ж, пане Альбрехт, іди в Молдавію сам і зароби таку ж славу, якою поголос укрив мене!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кинджал проти шаблі [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ Княжич із Вишнівця“ на сторінці 70. Приємного читання.