Розділ «Хронологічна таблиця років життя та смерті героїв і фігурантів роману «Кинджал проти шаблі», а також деяких подій XVI століття»

1304—1374. Франческо Петрарка (італ. Francesco Petrarca, 20 липня 1304, Ареццо – 18 липня 1374, Арква) – італійський поет та літописець, ранній гуманіст, якого називають «батьком гуманізму».

1441—1501. Алішер Навої (перс. ییاون ریشیلع, узб. Alisher Navoiy, уйг. Элглир Нава’и/ىئاۋان رىشلەئ, Нізамаддін Мір Алішер, 9 лютого 1441, Герат – 3 січня 1501, там же) – середньоазіатський тюркський поет, філософ суфійського спрямування, державний діяч тимурідського Хорасану. Його творчість дала потужний стимул еволюції тюркомовної літератури, особливо чагатайської, узбецької й уйгурської.

1465—1520. Селім І Грізний (Явуз, тюрк. لوألا ميلس, Yavuz Sultan Selim, 10 жовтня 1465—22 вересня 1520) – султан Османської імперії (з 25 квітня 1512), який протягом свого правління удвічі збільшив її територію. Син, наступник і вбивця Баязида ІІ, батько й попередник Сулеймана Пишного. Здійснив грандіозні завоювання. Майже не вів воєн проти християн. Першим із османських султанів 1517 року прийняв титул халіфа ісламу, здобувши лідерство в його сунітській гілці внаслідок завоювань на Близькому Сході.

1465—1523. Мехмед I Герай (Гірей, крим. I Mehmed Geray, دمحم ۱ىارك – хан Криму в 1515—1523 роках з роду Гераїв. Найстарший з восьми синів Менглі I Герая.

1467—1548. Сигізмунд I Старий (польськ. Zygmunt I Stary; 1 січня 1467, Краків, Польща – 1 квітня 1548, там же) – великий князь литовський з 20 жовтня 1506 (проголошення обрання 8 грудня 1506) і король польський з 8 грудня 1506, п’ятий син Казиміра IV Ягеллончика й Єлизавети Ґаб с бурґ, онук Ягайла.

1470—1536. Євстафій Іванович Дашкевич (Дашкович, Остап Дашкевич; 1470, Овруч – 1536) – козацький отаман, староста черкаський, канівський і кричевський з 1529, один з організаторів і перших кошових отаманів Запоріжжя. Онук князя Дашка, Данила Борисовича Глинського, від якого його рід дістав прізвисько і прізвище Дашковичі (Дашкевичі), троюрідний брат матері російського царя Івана Грозного – Єлени Глинської.

1470(1475?) – 1516. Януш Михайлович Сангушко (Іван, польськ. Iwan (Iwaszko) Sanguszkowicz), князь, брат князя Острозького, з 1508 – королівський дворянин, дружина (1512?) – Анастасія Семенівна Олізар (польськ. Nastazja Olizar). Її батько – Семен Олізар (Олізарович, польськ. Semen Olizarowicz) одержав від князя Юрія Острозького у володіння Білашов. Помер у 1516.

1470(1475?) —1517. Михайло Васильович, князь Вишневецький і Збаразький – син Василя Васильовича, князя Збаразького, намісника Брацлавського, батько Івана Вишневецького, дід Дмитра Вишневецького. Перша дружина – княжна Тетяна Полубенська (1512), ім’я другої невідомо. Діти від першого шлюбу – Федір Старший, Іван і Федір Молодший (Федько), від другого шлюбу – Олександр.

1477—1553. Петро Кмита-Собенський (польськ. Piotr Kmita Sobieński), у 1518—1522 – надворний маршалок коронний, з 1523 р. – граф Вишницький, великий маршалок коронний (1529), каштелян сандомирський (1532), староста краковський (1533), спишський, пшемисльський, коленський, воєвода сандомирський (1535), краковський (1536). Учасник війни з Тевтонським орденом (1520), польський посол на сеймі Рейха в Нюрнберзі (1522). Переміг турецьку армію під Теребовлею (1524). У внутрішній політиці підтримував королеву Бону. Тривалий час чинив спротив шлюбу Сигізмунда ІІ Августа з Барбарою Радзивілл, проте на сеймі у 1550 р. несподівано змінив позицію і 24 серпня 1550 року урочисто приймав короля та його обраницю у Вишницькому замку. Один з найзаможніших і найвпливовіших людей Польщі свого часу, відомий меценат, освічений і палкий прихильник Еразма Роттердамського, котрий присвятив Кмиті деякі свої твори. Його двір у Вишниці був одним із центрів ренесансу. Дружина – Барбара Кмита. Помер бездітним у Краковському замку 31 жовтня 1553 року, був похований у родовому склепі у каплиці Св. Антонія (не збереглася) Вавельського собору.

1479—1534. Айше Султан Хафса (Хафса-Султан, Хафіза, Хамса (араб. буквально «П’ята») 1479 – березень 1534) – перша (друга?) дружина султана Османської імперії Селіма І Явуза, мати Сулеймана Пишного, валіде-султан, свекруха Роксолани. У 1520—1534 фактично співправителька сина, друга особа Османської імперії після султана. Дочка кримського хана Менглі-Гірея І. Згідно з альтернативною теорією, дочкою кримського хана Менглі-Гірея I була інша дружина Селіма I – Айше Хатун.

1480—1560. Станьчик (польськ. Stańczyk; близько 1480, село Прошовіци поблизу Кракова – близько 1560) – придворний блазень великих князів литовських і королів польських Олександра Ягеллона (1492/1501—1506), Сигізмунда I Старого (1506—1548) і Сигізмунда II Августа (1548—1572). Привілейованого становища при королівському дворі домігся завдяки дотепності, користуючись статусом блазня, нещадно осміював безтурботну політику трьох королів.

1488 (?) – 1533. Федір (Старший) Вишневецький – князь герба Корибутів, політичний та військовий діяч, дядько Дмитра Вишневецького (Байди). Син Михайла Вишневецького-Збаразького. Дата народження напевне невідома. Допомогав батькові у розбудові родинних володінь та Волині і вчиненні опору нападам татар. Перша дружина – дочка Стефана, воєводи Волоського, друга – Анастасія Зілінська (померла до 1535). У 1511 разом з братом Іваном отримав у Луцькому повіті Перемишльську волость, а 12 червня 1524 – також привілей на володіння Пропойським зам ком, водночас був призначений старостою пропойським та чичерським. За земським «пописом» 1528 мав виставляти від своїх волинських володінь 12 корогв. Помираючи без нащадків, вислугу записав на вічність дружині Анастасії Зілінській, а родові маєтки успадкували його брати. Похований у Києво-Печерській лаврі.

1489—1569. Миколай Сенявський(польськ. Mikołaj Sieniawski, близько 1489—2 лютого 1569) – один з найбільших магнатів герба Леліва, з 1539 – гетьман польний коронний, з 1553 – воєвода руський, з 1561 – гетьман великий коронний, обозний польний коронний, підкоморій галицький (1532), староста галицький і коломийський (1534), каштелян белзький (1537), воєвода белзький (1542). Брав участь у воєнних діях на південно-східних кордонах Великого князівства Литовського – у битві під Лопушним проти татар (1512), під Обертином проти молдован (1531). З 1531 як стражник великий коронний, очолював оборону поточну. Ротмістр кінноти на Поділлі (1530—1537). Намагаючись припинити руйнівні татарсько-турецькі напади на українські землі, організував ряд військових походів на Кримське ханство, зокрема на фортеці Очаків та Білгород. Активно втручався у молдавські справи. 1552 за його підтримки молдавський престол зайняв Олександр IV Лопушанин (Лепушняну), який став ленником Польщі.

1490—1542(1545?). Іван Михайлович Вишневецький – батько Дмитра Вишневецького (Байди). Княжий титул дістав у 1516 році, з 1522 – королівський дворянин. З 1533 – староста ейшиський і воронянський, з 1536 – пропойський і чичерський, з 1541 – канівський і черкаський. Перша дружина (1520) – Анастасія Семенівна Олізар (померла у 1536), друга (1538) – Магдалена Деспотівна (Йованівна?) Бранкович (померла 13.07.1575). У 1538—1540 намагався дати відсіч набігам кримських татар. У бойових діях хотів брати участь і його син Дмитро Вишневецький, але батько був проти. 1540 (1541) – староста канівський і черкаський. Перша можлива дата смерті – 1542. За іншими відомостями, потрапив у татарський полон і помер у 1544 або 1545.

1490 (?) – 1562 (1563?). Адашев Даниїл Федорович російський військовий діяч, військовий радник Івана IV Грозного при облозі та штурмі Казані у 1552. Рідний брат Олексія Адашева, першого радника Івана IV Грозного. Бойовий соратник Дмитра Вишневецького. У 1553—1554 командував військом під час придушення повстання у Поволжі. Під час Лівонської війни у 1558—1583 був воєводою Передового полку, брав участь у штурмі Нарви й інших міст. У лютому – вересні 1559 – перший воєвода військ (8 тис. чоловік), брав участь у поході на Крим. З 1560 командував «нарядом» (артилерією) у Лівонії, згодом був другим воєводою Великого полку. Пізніше був підданий царській опалі та страчений.

1492—1538. Саадет I Герій (Гірей, крим. I Saadet Geray,ىارك تداعس; 1492—1538) – хан Криму в 1524—1532 з династії Гераїв, син Менглі I Герая.

1494—1557. Бона Сфорца (2.02.1494, місто Віджевано – 19.11.1557) – дочка міланського герцога Джана Галеаццо Сфорца й Ізабелли Арагонської, неаполітанська принцеса, королева польська (1518—1556), велика княгиня литовська, друга дружина короля Сигізмунда І Старого. У 1540 призначила Бернарда Претвича барським старостою. Окрім дочки Ізабелли (майбутньої королеви Угорщини), у 1520 народила майбутнього короля польського й великого князя литовського Сигізмунда ІІ Августа, а також дочок Софію (майбутню велику герцогиню Брауншвейг-Вольфенбютельську), Анну (майбутню дружину короля Речі Посполитої Стефана Баторія), Катерину (майбутню королеву Швеції). В лютому 1556 виїхала з Варшави до Італії, вивізши при цьому 24 вози срібла, золота, коштовностей, меблів, килимів, фарфору тощо. Повернувшись на батьківщину, позичила іспанському королю Філіпу II з монаршого дому Ґабсбурґів 420 чи 430 тис. дукатів. Отруєна лікарем Яном Антоніо, підкупленим іспанським королем.

1494—1566. Сулейман I Пишний (Кануні, осман. لوا اناميلس – Süleymân-ýevvel, тюрк. Birinci Süleyman, Kanuni Sultan Süleyman, 6 листопада 1494, Трапезунд – 5/6 вересня 1566) – син Селіма І Явуза й Хафізи, десятий султан Османської імперії, правив з 22 вересня 1520, халіф з 1538. Вважається найбільшим султаном з династії Османів. У Європі Сулеймана найчастіше називають Чудовим або Пишним, у мусульманському світі – Кануні (тюрк. «Законодавець»; араб. ىنوناقلا). В юності управляв пашаликами (провінціями), у 1508 почав виконувати обов’язки правителя у кримській Кафі, у 17 років завдяки кримським родичам зміг надати допомогу батькові Селіму в розправі з дідом Баязидом. За 46 років його правління (1520—1566) Османська Порта досягла апогею розвитку, у цей період було здійснено 22 завойовницьких і каральних походи, 13 з них очолював особисто Сулейман. Турецькопіддані пірати бешкетували у Середземному морі, в Індійському океані грабували португальські колонії. Від предків відрізнявся не милосердям, а масштабністю особистості.

1495—1536(1538?). Анастасія Семенівна Олізар (Олізарович, польськ. Nastazja Olizarowiczówna). У спорідненні з албанським родом Скандербега, князівським сербським родом Якшичів і молдавським правителем Стефаном Великим. Батько – Семен Олізарович (польськ. Semen Olizarowicz), мати – Марія Ровеньська (з 1481– княгиня Острозька). Перший чоловік – Януш (Іван) Михайлович, князь Сангушко-Коширський, королівський дворянин з 1508, помер у 1516, другий чоловік (з 1520) – Іван Михайлович, князь Вишневецький. Діти від другого шлюбу – Андрій, Ко стянтин, Дмитро, Сигізмунд, Єкатерина й Олександра.