TextBook – От підтвердь ще ти князеві Вишневецькому, що крім охорони південно-східних кордонів нашого королівства у мене є безліч інших невідкладних справ!
– О так, так… – охоче кивнув воєвода із глибокодумним виглядом.
– Дякую тобі, пане Сенявський! – посміхнувся Сигізмунд і підсумував: – А тому, князю, дай мені час обміркувати твоє прохання як годиться. Добре?..
* * *Зрозуміло, Дмитро Іванович Вишневецький був украй незадоволений відповіддю Сигізмунда ІІ Августа на своє щире прохання. Виходило, що король схвалював його наміри зміцнювати оборону кордонів, але коштів при цьому не виділяв. Також Дмитро зрозумів, що вбрання для короля важливіше, ніж ратні справи.
Ах, якби Його величність виділив гроші – князь би тоді!.. Але по всьому виходило, що мали рацію щодо пристрастей польського короля два придворних пліткарі, яких Вишневецький перелякав свого часу до напівсмерті на гостиному дворі біля Вавельського замку. Однак проблему безгрошів’я це не знімало. То де ж їх узяти, гроші ці кляті?! Очевидно, доведеться докорінно міняти тактику поведінки…
Переймаючись сумнівами, Вишневецький покинув Каменню й відбув на дніпровський острів: там на нього чекали невідкладні справи, мова про які піде далі…
Глава 16
Посвячення
Острів Байда, кінець березня 1554 року.
– Здоровий будь, князю!
– Здорові будьте й ви, «степові лицарі»!
Стукіт дерев’яних і глиняних чаш змінився задоволеним крекотом: занадто вже міцною виявилася горілка…
* * *На дніпровський острів, що здавна був оплотом «степових лицарів», князь прибув досить ефектно.
Спочатку постився цілий тиждень (нічого не їв, пив саму лише джерельну воду) і посилено молився. Коли відчув у всьому тілі небувалу легкість – зробив так, як учили його колись давно: пройшовши пішки далеко нагору за течією, у тихій заводі спорудив невеликий плотик, кинув поверх нього величезний пухнастий килим, привезений з далеких земель, сів зверху й віддався на волю течії. Плаванням не управляв узагалі ніяк – всю дорогу тільки те й робив, що награвав на бандурі дивні мелодії, що казна-звідки спадали на думку. Проте течія пригнала килим прямо до північного берега острова Байди.
Тут князя вже зустрічали всі «степові лицарі», що перебували на той час на острові: ще здаля помітивши людину, що пливе по Дніпру на килимі, вони зрозуміли – це характерник!.. Наперед виступили найповажніші сивоволосі воїни з кошовим отаманом на чолі, який мовив, уклонившись гостеві до землі:
– Здоров був, добра людино, якщо з’явився до нас із миром!
– З миром з’явився, з миром, – підтвердив Вишневецький, залишаючи імпровізований пліт.
– І хто ж ти будеш такий? Вибач, однак не в образу тобі хай буде сказано – не знаємо, як тебе величати…
– Князь Вишневецький я, Дмитро Іванович.
– Князь Вишневецький?.. Що ж, славетне ім’я! Поголос про твої подвиги дійшов і до нашого острова, – підтвердив кошовий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кинджал проти шаблі [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ Княжич із Вишнівця“ на сторінці 42. Приємного читання.