TextBook – Насмілюся уточнити ще раз, я хотів би оснастити цими гарматами новий замок на острові Байда.
– Замок на Байді?!
– Цілком правильно, Ваша королівська величносте.
– Це який же такий замок, дозволь поцікавитися?
– Та той самий, що я маю намір спорудити на дніпровському острові, охоронцем якого я був призначений сьогодні милістю Вашої королівської величності! От там гармати ой як не завадять…
Якби не побоювання за своє королівське достоїнство, Сигізмунд неодмінно схопився б за голову. Замок на острові посеред Дніпра – що за маячня?! Це ж уже було, здається?! Стіни там хоч є, у замку цьому?.. Але найголовніше сказано, і тепер король чітко зрозумів прихований задум свого нового васала.
Дюжина або хоча б десяток гармат – це тільки початок! Далі цей хвалений (і, мабуть, занадто вже перехвалений) хоробрий Вишневецький попросить казенних грошей на зведення свого дурнуватого замку, потім на винаймання й озброєння гарнізону, потім ще і ще… Вийде, як у приповідці: подарував вуздечку – даруй і коня, подарував коня – даруй сідло! Добре придумав, нема чого сказати!..
– А чому б тобі не оплатити виготовлення гармат із власних коштів? – поцікавився Сигізмунд. Хоча це був уже, скоріш, досить прозорий натяк на найкращий вихід із ситуації.
– Бачте, Ваша королівська величносте… Буду відвертий: постійні набіги клятих бусурман на наші родові землі підточили добробут усього роду князів Вишневецьких. А оскільки негоже відбирати шматок у моїх численних родичів, залишається просити про допомогу свого короля.
– А як на мене, васал, що почитає свого володаря, не став би просити про це. От, подивись…
Король витягнув уперед ліву руку, повертів нею так і сяк, мовив з неприхованим смутком:
– Бачиш, твій король одягнений далеко не за останньою модою! Мені тут треба б нове плаття замовити, щоб виглядати відповідним чином на прийомах – адже з візитами до мене стікається вся знать Європи, врахуй це… Отож, мені треба насамперед зовсім про інші речі піклуватися, а ти все про гармати та про замки… Не на часі ця розмова, князю.
– Але як же мені бути, Ваша королівська величносте?
– Та дуже просто! Справжній хоробрий лицар не кидається до ніг свого сюзерена з вимогою щодо грошей. Він просто бере необхідне йому, де вважає за потрібне.
– Чи можна розцінювати ці слова як добру пораду, Ваша королівська величносте?..
Однак Сигізмунд уже й сам пошкодував про сказане. Оскільки Дмитро Вишневецький буквально тільки-но присягнув йому на вірність, це означає, що відібрати жадані гармати в когось із королівських вірнопідданих він не зможе. Отже, залишаються сусіди Польщі… Всім відомо, що найкращі майстри-ливарі працюють в Османській імперії. А якщо Вишневецький замахнеться на гармати турків!.. Тут уже недалеко до сварки із самим Сулейманом Пишним.
Ні-ні, це аж ніяк не годиться!!! Князь обіцяв установити вічний мир у Дикому степу – на ділі ж виходить справжнісінька війна з неймовірно могутнім супротивником. Чи готова до неї Польща?.. Скоріше ні, чим так… Загалом, так відповідати князеві не годиться, треба б залагодити справу по-іншому.
І обернувшись до хитруна, Сигізмунд сказав примирливо:
– От що скажу тобі, князю. Справа ця непроста, з якого боку не підійди. Я розумію, що ти печешся про зміцнення кордонів нашої держави з тією ж запопадливістю, з якою я піклуюся про всі справи королівства Польського. Лише сьогодні я прийняв від тебе васальну присягу, а ти вже одразу зі справами звертаєшся… та ще з такими непростими!
Підкликавши нарешті обережного Сенявського, король попросив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кинджал проти шаблі [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ Княжич із Вишнівця“ на сторінці 41. Приємного читання.