Він сказав:
– Деякі… події вимагають моєї присутності в столиці, панове. Я – гм… вилітаю зараз літаком. – Він запнувся на хвилинку. – Прощайте, панове…
– А… як же ми? А наш договір?
– Я… гм… повідомлю вас телеграфом. Ми ж не висловили категоричних заперечень проти ваших домагань… Але й не дали на них остаточної згоди, – поспішно додав він. – Ми ще повернемося до цього, панове… при умові, що все це буде схвалено Установчими зборами…
Фізіономії перед ним стояли пісні, і тому Керенський знайшов за потрібне представників Центральної Ради підбадьорити:
– Повстання тут у вас буде… ліквідовано! – Тепер, відлітаючи сам, він міг це спокійно пообіцяти. – Але спільними силами, певна річ: проти більшовицької небезпеки ми повинні бути спільні! – Він не зміг, щоб не виголосити бодай короткої промови наостанку. Він застромив руку за борт і проголосив: – Нехай це буде символом нашої єдності в питанні революції і війни! Ми задовольнимо ваші домагання при умові, що українізовані частини підуть у наступ. П'ятдесят тисяч негайно на лінію Збараж – Скалат! Вітаю вас, панове!
По черзі він потис руки Грушевському, Винниченкові, Петлюрі. Руки в них були вологі і потиски мляві. Обличчя в Грушевського, Винниченка й Петлюри враз схудли.
Тоді, щоб все ж таки заронити в їх сполохані серця надію, щоб – в загальних інтересах – піднести їх занепалий дух, Керенський вирішив сказати кожному щось приємне.
Грушевському він сказав:
– Вітаю вас, президенте!
Винниченкові:
– Моє поважання, перший міністре!
Петлюрі:
– Щасти вам, начальнику збройних сил України!
Після того Керенський хутко вийшов. Боголєпов-Южин подзвонював острогами, поспішаючи за ним. Терещенко й Церетелі наздоганяли їх майже підтюпцем.
Двері внизу, в вестибюлі, гримнули. Машини захурчали: одна, слідом за нею – друга.
В цю хвилину кварталом вище, біля університету, загуркотів кулемет.
– Гасіть світло! – замахав руками Грушевський.
8
В цей час повсталі полуботківці – п'ять тисяч багнетів – вже розсипались по вулицях міста. Насамперед вони погромили квартиру командуючого військами Оберучева, арештували коменданта міста, штурмували телеграф і вокзал. Юнкерські школи, які вони ще не роззброїли, а також і богданівці в різних кінцях міста зустріли їх вогнем. На багнетах полуботківці несли транспаранти «геть війну» – і на вогонь юнкерів та братів-богданівців вони відповіли теж – вогнем, війною.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мир хатам, війна палацам [Серія:"Історія України в романах"]» автора Смолич Ю.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Липень“ на сторінці 14. Приємного читання.