TextBook – Тільки ви самі, матінко, не клопочіться, а комусь відповідне доручення дайте – ото й усе! У військових же доля така: чи то куля дурна, чи дуель…
– Так, Степане Івановичу, схоже, маєш рацію… Дякую за пораду, – доволі прохолодно кинула імператриця.
– Але тут ще проблема виникає…
– І яка ж?
– Великий князь останнім часом зробився запальним і дратівливим під згубним впливом Андрія Розумовського.
Тому негайне видалення останнього може викликати в цесаревича море обурення.
– То що ти пропонуєш?
– Будьте хоча б трохи люб'язніші зі своїм сином! Як і будь-який чоловік, Великий князь хоче любові, турботи й уваги. Підібрали б ви йому нового товариша по іграх, а найкраще – наречену…
В очах Катерини Олексіївни блиснув негарний вогник, однак Шешковський продовжив так само спокійно:
– Жінка – істота егоїстична понад усяку міру, а тому наречена, як майбутня законна дружина, одразу ж спробує прикути всю увагу цесаревича до себе. Отак, через справи амурні ви й відновите колишній вплив на Павла Петровича.
Імператриця негайно згадала почуті від своїх фрейлін кривотолки й пересуди з приводу того, як імператриця Єлизавета Петрівна шукала наречену для Петра Федоровича. Тоді нареченою виявилась вона сама – Софія-Фредеріка-Августа Анхальт-Цербстська, нікому нецікава принцеса із зубожілої німецької династії, що волею випадку перетворилася на самодержавну володарку гігантської імперії.
Тепер уже наречену для спадкоємця престолу має шукати вона сама… Причому варто знайти таку дівицю, щоб та (не дай Боже!) не поплуталася з кимось на кшталт братів Орлових, готових повести за собою гвардію, що візьме до нігтя і спадкоємця престолу, Великого князя Павла Петровича, і його царствену матінку – Її Імператорську Величність Катерину Олексіївну! Гвардійці – люди духом лихі, до того ж нужденні, їм горілки налий, пару рубликів дай – що хоч утнуть…
Завданнячко!..
Втім, Шешковському ці міркування знати зовсім ні до чого – хоч він напевно розуміє всю складність нинішнього становища своєї государині. Розуміє, але мовчить. Розумний, розумний!.. Тому треба б обмежитися більш приземленими міркуваннями.
І вона запитала:
– То де ж нам наречену знайти, Степане Івановичу?
– У Європі, де ж іще?! Приміром, Фрідріху Прусському напишіть: мовляв, так і так, прошу поради…
– Ти серйозно?..
– Цілком. По-перше, одна справа – ради попросити, а вже виконувати чи ні…
Начальник Таємної експедиції самовдоволено посміхнувся й повів далі:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 14 Віщий сон“ на сторінці 7. Приємного читання.