Розділ «Мавпячий бізнес»

– Що за одні? – надавши обличчю байдужого вигляду, поцікавився у тлустого засмальцьованого бармена з чорною навскісною пов’язкою на лівому оці, як у якогось піратського боцмана.

У відповідь піратський боцман обмацав мене настовбурченим однооким поглядом, але не промовив ні слова. Дивлячись кудись вбік, я кинув йому на стійку п’ятдесят песо. Пірат усміхнувся; якби мав цілим ліве око, то, мабуть, ще й підморгнув би, і відказав:

– Ловці мавп, сеньйоре.

– Хто-хто?

– Americanos. Звичайнісінькі покидьки. Приїхали сюди і ловлять мавп.

– Навіщо? – я здивовано звів брови.

– Кажуть, це непоганий бізнес.

Я почухав голову, показуючи, що геть нічого не шурупаю.

– Вони їздять глухими селами, – продовжив роз’яснювати бармен, – нишпорять, знаєте, по найвіддаленіших закутках джунглів і скупають в аборигенів за безцінь різних мавпочок, переважно ревунів. Доларів так по 10–15 за тваринку. Індіанці залюбки з ними співпрацюють, бо для них то неабиякі гроші. Назбиравши достатньо хвостатих, америкоси продають їх зоопаркам, різним дослідним інститутам чи циркам. Кількох наших найбільш кмітливих приматів навіть у Голівуд доправили. Вони знімаються тепер у кіно, де треба показати розумних мавпочок. Подейкують, що у штатах за кожну мавпу дають доларів по 100, не менше.

– Для того, певне, треба мати якусь ліцензію, – поміж іншим зауважив я.

– Ні, сеньйоре. Лише дозвіл на вивезення тварин, але це зовсім не складно владнати, якщо знати потрібних людей на митниці.

Я довго роздивлявся ловців, які на ділі були не ловцями, а звичайнісінькими перекупниками. У голові крутилася нав’язлива думка, а чи не зайнятися нам із Тьомиком таким же бізнесом?

– А де саме вони скуповують мавп? – через якийсь час спитав я.

– Переважно в горах на південному заході. Ви, мабуть, і не чули про такі місця. Глушина страшна. Є там кілька селищ, прямо в джунглях, Санта-Фе, наприклад…

– Що ви сказали?! – мене наче коняка за сраку вкусила.

– Санта-Фе. А ви що, були там? – здивувався бармен.

– Ні-ні-ні, звісно, що ні. Навіть не чув про таке.

– От і я кажу.

– Авжеж.

Одноокий відвернувся до іншого відвідувача.