Переляканому очкарику довго пояснювали суть питання. Потому «професор» щось попросив і йому принесли два старезні калькулятори й рахівницю. Півгодини розумака проводив складні математичні розрахунки на калькуляторах і маніпуляції з рахівницею. Зрештою він буркнув «perfecto!», а за ним всі мексиканці водночас схвально затрясли макітрами.
– Ми згодні, сеньйоре!
– Можна сказати вашому Артеміусу, що знову цілий тиждень йшов дощ, з гір посунули селеві потоки і накрили ваш табір, – запропонував Хав’єр. – Скажете: мавпи загинули, а ті, що вціліли, повтікали назад у джунглі.
– Правильно, – натовп схвально зааплодував. – Ми з нього здеремо потім усі 700, куди він дінеться!
Наступного дня я відіслав Тьомику телеграму такого змісту:
«Дощ не припинявся тиждень крп гір селевий потік крп половина мавп мертві км половина втекла крп що робити Макс».
Тьомик відповів майже миттєво:
«Негайно купуй нових Артем».
На що я відписав:
«Аборигени не продають дешевше п’ятиста песо Макс».
«Чорт ними крп бери п’ятсот крп буду завтра Артем», –
відгукнувся мій напарник.
Радісна звістка вихором прокотилася по Санта-Фе і всюди закипіла, забулькала робота. За півдня сантафейці оббігли всі навколишні села і напозичали в родичів цілу купу грошей. Потім, ставши у чергу, кожен підходив до мене і забирав собі по мавпі чи по дві, віддаючи за кожну рівно по 350 песо. Опівночі у таборі не зосталося жодної мавпи, одні екскременти. Кілька чоловіків лишилося, щоби допомогти мені потрощити порожні клітки, розтяти намет, розкидати спорядження і позагиджувати усе грязюкою, імітуючи сліди проходження селевого потоку.
На ранок усе було готове, щоб зустріти Тьомика-Артеміуса, мого начальника…
10
Я сидів коло ілюмінатора в довгому, мов голка, салоні сучасного «Embraer ERJ-145» мексиканської компанії «AeroMexico». Літак маневрував, вирулюючи на злітну смугу. За якусь мить пілот, не пригальмовуючи, вшкварив повний газ, рвонувши з місця, наче винищувач. Крісло приємно зарипіло під моєю вагою.
– Я думав, ти собі голос зірвеш у Санта-Фе, – сказав я Тьомику.
Мій напарник зручніше вмостився ліворуч від мене, послабив ремінь безпеки і посміхнувся.
– Я старався, друже, хоча, звісно, хотів би, щоб ти був на моєму місці.
– Ти чудово зіграв, чувак, – я поплескав його по плечу, – не прибіднюйся! Ніхто не зміг би волати переконливіше за тебе.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Навіжені в Мексиці» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мавпячий бізнес“ на сторінці 12. Приємного читання.