TextBook Трапився і такий день, пам’ятаєш, Міловице, коли у вашій хаті був празник? Тоді на зароблені трудодні виділив колгосп Ількові корову. Ну, ще до корови було далеченько, так, дали вам із колгоспу на сім’ю малесеньке теля, але ж то був не бичок, а теличка! Тепер тільки треба було її доглядати, а вже коли вона виросте, то треба буде повести до бика та й чекати на свою корову.
Правда, теля від тої корови вирощеної треба буде потім здати у колгосп. Але ж у вас залишалася корова! Своя! І раділа ти, Міловице, що скоро матимеш своє молоко й сметану.
«Тільки ж глядіть мені за телям добре!» – наказував дітям і тобі Ілько.
І ви всі разом від щастя сміялися.
Як же Ілько вніс до хати теля й пустив його попід теплий припічок, воно витягнуло шию й заплямкало губами. А Макар підставив свою долоньку, і теличка почала смоктати його за пальці.
«Ого! Слина тече аж по лікті!» – закричав Макар весело.
І ти, Міловице, кинулася варити бовтанку, щоб нагодувати нею теля.
Приставила ти до печі невеличкого баняка, а як закипів окріп, вкинула туди жменю ячмінної дерті, почекала, аж поки запіниться каша, а тоді винесла баняка надвір, щоб вихолодився. А як минуло трохи часу, набрала ти повен черепок рідкої бовтанки й вмочала туди теляті губи. І теля голосно плямкало, а тоді знову мукало. Як же наїлося, вийшло ваше теля посеред хати, широко розставило ратиці й зробило калюжку на землі.
«Я буду прибирати!» – закричала маленька Ганя і, схопивши з-під порога рядно, товкла ним калюжку.
«А в нас є корова!» – радісно кричав другого дня до баби своєї Горпини Макар.
«Така корова, як з твоєї матері хазяйка!» – казала баба.
А увечері ти, Міловице, повернулася з роботи, нагодувала дітей, чоловіка, теличку, а тоді внесла в’язку свіжої осоки, кинула на земляний піл, та й упала зверху, кривлячись від болю, і сказала Макарові бігти й кликати сусідку, твого Ілька рідну сестру Олександру.
«Тітко Олександро! – гукав маленький Макар від тину. – А йдіть-но швидко до нас, бо чогось мама кличуть!»
Тітка не чула, а Макар усе кричав, аж почув від городу Ілько той крик та й прийшов питати, що сталося.
«Мама лягли на осоку й стогнуть».
Кинув тоді Ілько з рук роботу та й побіг сам сестру кликати.
Як увійшла Ількова сестра Олександра в хату, то й Макар за нею убіг, і постояв трохи й собі біля печі. А вже як Олександра здійняла від печі чавун із окропом і почала розмотувати з чистого рушника гостро наточеного ножа, то Ілько сина з хати у сіни й вивів.
«Тату, тату! А чого мама стогне?» – питався у свого батька твій синок Макар, Міловице.
«Скоро у тебе з’явиться братик чи сестричка!» – зітхав у сінях Ілько.
«А звідки ж воно візьметься?» – перепитувала дитина.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Необдумана Міловиця» автора Луценко З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 І для кого це ти так низько квітчасту хустку на голові пов’язала, необдумана Міловице?“ на сторінці 13. Приємного читання.