TextBook «Тітка Олександра у пелені принесла».
«А чого я не бачив, як вона несла?» – дивувався Макар.
«Бо дитина з’явиться у мами з живота. Бачив, який у мами великий живіт?»
«А як же та дитина в мамин живіт попала?»
«Вітром, видати, десь надуло», – жартував Ілько.
«А чого ж мама стогне? Її, певно, дуже болить?» – питався далі Макар.
«Болить…»
«То можна я зайду та й буду тримати маму за руку?»
«Не можна».
«А Ганя чого на печі сидить?! – не хотів миритися з тим, що його не пускають, Макар. – Гані можна? А мені? Я теж хочу до мами!»
Але скоро двері самі відчинилися – і Макар із Ільком почули, як у хаті вже плаче маленька дитина, ще одна твоя дитина, Міловице…
Зайшли рідні до хати, а Макар відразу ж і кинувся до тебе, Міловице, і став на дитя роздивлятися.
А ти, Міловице, лежала поверх рядна мокра та дуже бліда, і накрила тебе Олександра кожухом по груди. А поряд із тобою, бідна Міловице, в плетеній старій колисці квилила туго сповита у твою стару спідницю маленька дитина.
«Дівчинка!» – сказала Олександра до твоїх старших дітей і чоловіка.
«А я б хотів братика», – тихенько прошепотів твій синок Макар, підійшов до колиски й заглянув усередину.
Там він побачив, Міловице, синювате зморщене личко, яке було геть негарне. І побачив, либонь, Макар, беззубий, наче у старезної баби, ротик, що червонів голими яснами. А дитя твоє, Міловице, все кривилося й голосно плакало.
«Плаче», – всміхалася ти втішно, Міловице, бо то була твоя маленька дитина.
«Тепер знов почнеться в хаті крик! Треба нам було тої дитини! Он тільки-тільки Ганя як виросла!» – бурчав невдоволено Макар. Але до сестрички своєї всміхнувся.
«А як сестричку назвете?» – питалася Олександра.
«Назвемо Христушка…»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Необдумана Міловиця» автора Луценко З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 І для кого це ти так низько квітчасту хустку на голові пов’язала, необдумана Міловице?“ на сторінці 14. Приємного читання.