Розділ «Тінь»

Ви є тут

Тінь

Вхідні двері затріщали і з гуркотом випали. Почувся переможний рев кількох горлянок.

Я докрутив лежачу на підлозі двостволку у бік немовляти і швидко засунув один заряд. Якраз в дупу. І вистрілив. Немовля відлетіло до стінки, і, ударившись об неї, поряд з Ліндою, завмерло безформною купою, здивовано витріщивши на мене очі. А я дивився лише на Лінду. Дісталося і їй, хоч і значно менше, ніж Тіні. У повітрі повисла тиша. Я озирнувся — тварюки поволі відступали, невпевнено озираючись один на одного. Вони мінялися прямо на очах.

Сили швидко поверталися до мене. Я встав, відчуваючи мало не ейфорію, відкинув тепер уже непотрібну рушницю і наблизився до Лінди. Вона ще дихала, намагалася дивитися, але очі вже неслухняно закривалися. Я підхопив її скривавлене й навдивовижу легке тіло й пішов до виходу. Монстри кудись зникли, розчистивши прохід, тільки на сходовій клітці лежав сусід зверху і стогнав, вхопившись за ногу. Я зробив його інвалідом. Насилу тримаючись на ногах, я спустився до машини, посадив на переднє сидіння Лінду, абияк зафіксувавши її ременем і, оббігши машину, сів на місце водія.

— Я хочу спати, — ледве чутно прошепотіла Лінда, не розплющуючи очей.

— Уже скоро, — пообіцяв я, — але ще не засинай.

Двигун, немов відчуваючи покладену на нього відповідальність, завівся з півоберта, і я різко рушив. Десь поряд завила міліційна сирена, котра наближалася десь попереду. На виїзді я зустрівся з нею, зачепив злегка і ще більше втопив педаль газу. Менти на мить зупинилися, вражені таким нахабством і не знаючи, напевно, чи слід їм переслідувати мою машину, але покотили до мого під’їзду. Коли я подолав половину шляху до лікарні, за моєю машиною причепився хвіст. Спочатку одна патрульна машина, потім ще одна.

Я під’їхав до лікарні, і, вийшовши з машини, заволав у всю силу:

— Хто-небудь, допоможіть!

Побачивши, що до мене наближається доктор, що вийшов на крик з «швидкої», припаркованої поряд, я замовк. Правоохоронці, що було відстали, нарешті під’їхали і, висипавши з авто, побігли до мене, тримаючи пістолети напоготові. Доктор припав до Лінди. Двоє ментів схопили мене і, скрутивши руки, прим’яли до капота моєї машини. Я вивернув голову, запитав:

— Що з нею?!

Доктор похитав головою.

— Я питаю, що з нею?!

— Мертва, на жаль, — буркнув доктор і, вставши, приречено махнув рукою двом колегам, що наближалися до нас.

— Відкачуй! — прокричав я.

— Пізно — вона вже давно мертва.

Наступний розділ:

Епілог

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь» автора Жердій Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тінь“ на сторінці 128. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи