Розділ «Частина перша»

Вийшли старшини на поріг: чималий гурт підлітків оточив велику шестикутну зорю, обличчя хлопців поважні й червоні від морозу, клубками йде пара з ротів, добре дбають школярі перед куренем кошового отамана – знають, що коляду дадуть тут щедру.

Йосько старенький гостинці прийняв:

Сядьте у нас, почастуємо вас,

Чим Бог нам дав.

Зараз їм підносе по чарці сивухи

Та по кухляті варенухи,

Царі як хлебнули, то зразу поснули,

А Йосько й каганець погасив.

Усміхається Калнишевський на порозі, а міхоноша не ликом шитий: знає, що ясновельможний пан отаман рідко коли сміється, а якщо вже веселий, то й щедрим буває, – підбіг до самого та ще й приказав:

– Віншую вас, пане отамане, цими святами, щоб ви їх випровадили, а других дочекали в мирності, радості й веселості!

– Дякую, дякую, – кивнув головою Калнишевський і звелів насипати школярам повен міх святкових гостинців.

А сам був неспокійний. З базару долинали буйні крики. Що там чиниться? Насторожився Ногай, стоячи на порозі, повів носом і сказав джурі кошового підвести йому коня.

– Ти куди, Макаре? – запитав Калнишевський.

– Об'їду редути, – кинув Ногай, не повертаючи голови, і, підшпоривши коня, поскакав просто на базар.

Кулачний бій на Гасан-баші був у самому розпалі. Журман не здавався Лабзі, Лабза – Журманові, гамселили один одного здоровенними, як довбні, кулаками; з десяток інших пар теж змагалися на майдані, заохочувальні крики, свист, регіт бились об піднебесся.

– Тихо, голото! Пан отаман наказує розходитися по куренях! – гримнув над юрбою Ногай.

Галас притих, але загарливці не припиняли бою. Осавул смикнув за повіддя коня і здибив його посеред площі, луснув у повітрі пугою.

Зупинився із замахнутою рукою дебелий Журман, полишив Лабзу і, гарячий, заярений, прискочив до Ногая, схопив коня за вудила.

– Гей ти, випердку бусурманський! – крикнув і рвучко сіпнув коня, ставлячи його на коліна.

Осавул з несподіванки не втримався, полетів через кінську голову і гепнувся, як довгий, на втоптаний сніг. Схопився, вийняв пістоля, та Журман вдарив його ребром долоні по передпліччі, й пістоль, описавши в повітрі дугу, впав на землю.