Розділ «Гіпнотичні пригоди»

— Живий магнетизм, Ваню, це такий дивний природний феномен, — пояснює Дашенька, коли насміялася. — До Києва приїхав сам професор Йоган Каспер із Ревеля, великий спеціаліст із цього предмета. Він відомий на усю Європу, виступає з масовими сеансами.

— Мені що, постежити за ним? — питаю, бо вже бувало таке. То за братом Дашеньки, гімназистом Колінькою слідкував, бо вона підозрювала його у карточній грі, то за покоївкою їхньою, яка начебто срібні виделки крала. Але навіщо за професором якимось Дашеньці знадобилося слідкувати?

— Ні, Ваню, ні! — знову сміється вона, а їх благородіє аж тремтять від роздратування. Ото у них завжди так. Як одне похмуре, то інше аж світиться. І частіше за все буває так, що світиться Дашенька, а Мельников брови супить. — Мені цікаво стало подивитися на можливості професора і я з ним домовилася про приватний сеанс.

— За сто рублів! — скрізь зуби шипить Мельников.

— Звісно, що недешево! Професор Каспер, він відомий на всю Європу фахівець. Це нам ще пощастило, що він погодився, дуже пощастило. Про таке годі й мріяти! — захоплено каже Дашенька, а їх благородіє так хмуряться, що, здається, брови зараз із місця злізуть і підуть обличчям гуляти. Минулого тижня напилися їх благородіє і почали мені вичитувати, що ось подлєц я і негідник, що втравив його у сей шлюб. Ось тепер знову я винуватий.

— Так, а навіщо я вам потрібен? — питаю.

— На тобі професор буде можливості свої демонструвати, — каже Дашенька і посміхається, наче янгол. А в мене аж спина похолола, бо згадав, як одного разу був присутнім, коли професор один труп різав, щоб докази отруєння знайти. Це за що ж мене так?

— Різати будуть? — питаю я приречено.

— Ну, що ти, Ваню, навіщо тебе різати? Це жорстоко і негуманно. Ти ж у мого чоловіка найкращий агент, хіба тебе різати можна? Просто професор на тобі дію магнетизму показуватиме. Це безпечно і не боляче, а після всього отримаєш ще й червінця, — обіцяє Дашенька.

Їх благородь аж зубами при цих словах скрипнули. Мабуть, жаба за сотню давить, а тут ще і червінець віддай. Вони дратуються, а я посміхаюся, бо червінець то ж таки приємні гроші. Що ж, подивимося, що це за магнетизм такий.

Незабаром візник зупинився біля готелю «Ельсинор». Там був просторий номер, біля дверей якого нас зустрів секретар професора, величезний хлопець із білим обличчям і виряченими очима. Був він на дві голови вищий за мене та кремезний, наче цирковий борець. Дашенька щось сказала тій щоглі по-ненашому, він запросив нас увійти. Вже коли я поруч проходив, то здивувався, який же він величезний. Мені, щоб у нагрудну кишеню його зазирнути, треба було навшпиньки ставати.

Пройшли у одну з кімнат, де нас зустрів пан років за п’ятдесят, міцної статури, з коротким чорним волоссям, тоненькими, наче мишачі хвости, вусиками та моноклем в оці. Професор Каспер (а це був саме він) ледь вклонився, так, наче робив нам велику честь.

— Вітаю вас, — вимовив він майже без акценту.

— Ми дуже вдячні вам, пане професоре, що ви погодилися провести для нас сеанс, — почала Дашенька. Вона чомусь розхвилювалася, знітилася та розчервонілася, як каже Мельников — наче Наташа Ростова на першому балу. Хто така та панна Ростова я не знаю, мабуть, якась давня коханка його благородія, запальна бестія, бо він той бал і її часто згадує. А ще була якась Ганна Кареніна, там щось із потягом пов’язано, мабуть, що теж не київська, але прізвища запам’ятав, бо в мене на них пам’ять тренована.

— Я стільки читала про ваші роботи і дива… — продовжує Дашенька.

— Не дива! Ніяких див! Це лише наука і сила людського інтелекту! — грізно балакає професор, он аж палець до стелі підняв. — Дива показують у цирках, а я — вчений!

— Так, так! Звісно, ви ж вчений, відомий вчений. І ось ми прийшли, щоб побачити ваші надприродні вміння на власні очі, — нетерпляче сказала Дашенька.

— Гонорар, — тихо сказав Каспер. Видно, він хоч і професор, а життя знає.

— Ну, звісно! — Дашенька дивиться на чоловіка. Їх благородь скривився, але дістав із кишені конверт і віддав Касперу.

— Сідайте, — вказав на два фотелі біля стіни. — З ним працювати? — цього разу вже вказав на мене.