Розділ «Полювання на диявола »

Мене смикнуло. Ось воно…

— Як виглядав?

— Та фраєр як фраєр, темноволосий, років сорок, трохи з черевцем, борідку носить. Вдягнутий пристойно, ніби купчик із дрібніших, чи доктор який, — сказав Косий.

— Якщо за два дні про цього фраєра я від вас нічого нового не почую, то ви мене дуже тоді засмутите. А з політичних будь-хто вам скаже — не можна засмучувати Івана Карповича Підіпригору, бо від цього і вам невесело буде. На цьому бувайте здорові, хлопці.

Пішов я ночувати до Митрофана Скоробагатька — він одинаком живе і не розпитуватиме, бо хто зна, чи мене досі вдома цілий гурт поліцейських не дожидається, таки наламав дров добряче. Спав зле, цілу ніч Стах снився покійний. Йде мені назустріч, блідий, у сорочці білій і дивиться мені в очі, мовчить, а поглядом немов каже: «Що ж ти, Іване Карповичу, душу мою загубив? Гірким той хліб наш був, Іване Карповичу, і неправедним. Тепер буду на тім світі мучитися через тебе».

Прокинувся, ніби і не спав. Тяжко на серці. Мабуть, мучиться ще душа Стахова на землі нашій грішній. Помщуся я тому душогубу, до Сибіру піду, але і він не житиме… Пішов я до околотку, стукаю тихенько до кабінету штабс-капітана Мельникова. А він газетку ранкову читає, лихий бачу, як чортяка. Як тільки зиркнув мене, одразу в крик.

— Це що за лайно, мать твою! Я тебе куди посилав? До Сибіру підеш! — сам аж побуряковів і мені газету кидає. Я за ту газетку. В колонці «Події» читаю:

Нападение на полицейского пристава

Сегодня на 5 інженєрной дистанции неизвестним бил жестоко ізбітъ полицейский приставъ Курочкинъ. У потерпевшего сломанъ нос. Злоумишленикомъ билъ похищенъ его револьверъ, а затем под угрозой оружия им бил остановленъ поїздъ, на которомъ он сбежал. Неизвестний назвался служащимъ охранного отделения Іваном Подопригорой, однако никакихъ удостоверяющихъ документовъ им пред’явлено не было.

Стрельба в трактире

Сегодня неизвестнимъ был учиненъ погромъ і стрельба в трактире Гусинского. Пострадавшихъ нет. Злоумишленникъ так же назвался служащимъ охранного отделения Іваном Подопригорой, что позволяетъ предположить, что это одна и та же особа. Злоумишленику удалось скрытьса с места проишествия.

Я газетку ту до кишені крадькома — бо скільки живу, а ніколи ще про мене газети не писали. Про штабс-капітана частенько — Мельников заарештував, Мельников виявив, а про мене — жоднісінького разу.

— Ваше благородь, знаю, що наламав дров, винуватий, але була на те вагома причина. Той лікар, який Стаха начебто рятував, і є закордонний гість. Він Стаха вбив і зараз у місті щось готує. Дійшло в поїзді, що не так щось. Вернувся на квартиру, з двірником переговорив, до кримінальників навідався. Не було ніякого горбатого, це той доктор фальшивого горба собі подушкою намощував. А із приставом погарячкував трохи, дуже вже важко до нього доходило, а справа не терпить. І зброю той доктор фальшивий купував сьогодні — три револьвери системи кольт, кримінальники сказали. Значить, ще одна бойова група є.

Мельников аж підскочив.

— Як — бойова група? Не брешеш, Ванько?

— Ловити того гада треба, всіх на ноги підняти, ваш благородь.

Ми одразу весь архів перерили, не лише відомих нам есерів, а й з інших партій — немає там нашого клієнта. Наче з небес спустився і одразу у верхівку їхню, есерівську, потрапив. Дивно це все і незрозуміло, бо по есерах ми багато знали.

Всі наші на вулицях, вокзалах та інших людних місцях пасуть того доктора, навіть поліції прикмети передали. Пусто. Наче розчинився він у місті. Штабс-капітан нервує, сердиться. Але врешті, під вечір, коли Мельников вже наказав згортатися, якийсь босяк до мене підбіг і папірця в руку ткнув. Я розвертаю, а там адреса написана. Постаралися таки кримінальники, не схотіли до Нерчинська.

— Є, ваше благородь, — кричу, — їдьмо брати душогуба.

Вскочили ми із штабс-капітаном у прольотку, ще кількох хлопців взяли із собою, і туди. Не обдурили кримінальники, таки добряче я на них страху нагнав. Підкрався я до вікна тої хати і заглянув обережно — так і є. Сидять вони, щось обговорюють. Той доктор і ще троє — дамочка у чорному, чолов’яга — з виду майстровий і студент якийсь.