Сєра

— Ну ти Рафаело, блядь. Ладно, зайду якось на ці ваші бабтистські штучки.

— Приходь. Шо у тебе ще нового?

— Та жопа. Недавно конкурєнт один, Толік, сука, попікся, шоби ментівня про нас

згадала і раком поставила. Так я його піймав, прив’язав за автоскладом,

відпиздив і гавном рожу обмазав, хочете фотки покажу?

Відео Цюпа дивитись відмовився. Потріщали ще трохи, розмова дійшла

логічного кінця. Запала трохи напружена мовчанка. Видно, Цюпа м’явся і вагався

просити прямо. Гриша відразу кумекнув у чому проблема і спитав сам:

— Мужики, ви цей, з якимсь вопросом, чи так — попиздіть? А то тут об’єкт

горить — не тронутий. Їхати скоро. Металу — море.

— Гриш. Нам метал треба, тільки такий, шоби фонив трохи. Радіоактивний.

— Тю, блін. А нафіга?

— Зробимо чарівну бабтистську скриньку.

— А-а-а… бізнес?

— Бізнес.

— Ну, не знаю… Цюп, то справа делікатна. Це взагалі не реально.

— Гриш, не пизди. Дам три штуки.

— Окєда мужики, по рукам. Звоніть завтра, все зробимо.

***

Маркіян Камиш “Сєра”