Сєра

на додачу.

Маркіян Камиш “Сєра”

15

Він-то не скаржився, а от у друга тепер — серйозні проблеми. Все це його

кокаїн, все це його довбаний металошукач, і навіть складно уявити, як Сєра зможе

жити без Церкви. І він вирішив переїхати на деякий час до Містечка, аби підтримати

Сєру. То не завадить і далі батрачити на своєму фрілансі. Він рясно заливатиме горе

бухлом, за компанію, а коли горілчані ріки притихнуть, обов’язково допоможе

почати нове життя. Ну, або Сєру поновлять.

— Привіт.

— Не ображаєшся? Сєр?

— Забий, пішли.

Сєра не ображався. Він знав, що таке рано чи пізно мало трапитись. Рано чи

пізно його мали взяти з наркотою, або він мав наклюкатись і, розсікаючи в рясі по

місту, натрапити на журналістів, влізти в об’єктив камери в усій літургійній спорязі і

грімголосно заявити, що він настоятель Церкви святого архистратига Михаїла, що

він був на дні народженні друга і «пішли ви на хуй, підари».

Але сталося інше — сталося Цюпина нога і п’ять грамів, але то пусте. Цюпин

кокс тут ні до чого, навіть металошукач ні до чого, він сам винен, його сраний модус

вівенді, і на кого тут ображатися? Треба дякувати Богові, радуватися, що перед