Сєра

тому, що Цюпа любив антропологію, він її взагалі не любив. Він просто переїхав сюди

і зрозумів — нормальної дурі взяти ніде, у Київ зайвий раз їхати далеко і тому цей

чувак — знахідка.

***

Щодо природи сторожівського поганяла Цюпа не помилився. Роки практики.

Якось Шмальгаузен запросив в гості на траву і обіцяв віддати три стакани за

особливою ціною.

Жив Шмальгаузен відповідно до уявлень Цюпи про внутрішній світ таких

персонажів — у бабусі, в старій хаті серед нетрів приватного сектору. Прямо з напів-

зарослого іржавого паркану стирчала його гордість — гігантська туша автобусу ЛАЗ

з вицвілими від сонця і часу повздовжніми блакитними смужками. Цюпа такі

пам’ятав — у дев’яносто сьомому вони ще ходили замість маршруток і проїзд

коштував тридцять копійок.

Автобус свій Шмальгаузен десь знайшов, але нікому не говорив де і згодом

перетворив ЛАЗ на плантацію. Хвалився, що «Шмальбус» хоч і барахло із-зовні, але у

випадку рейду — завжди на ходу, і можна відігнати траву у безпечне місце.

Розсілися серед дерматину старих сидінь. Цюпа спробував траву і йому

зірвало башню: зрозуміло, чого цей чувак ходить такий відморожений. Вдячний

Цюпа теж став ходити відморожений, забрав три стакани і взяв Шмальгаузена на

замітку.