Сєра

потрахатись. До нічних клубів, де без зупину тусять малолітні шалави, і нема ніяких

проблем, аби тільки нормальний транспорт і бабла достатньо. Загалом, Сєра був

нормальний мужик і звик до жіночої компанії.

Пробував підкотити до однієї в барі «Тройка», але за пів години виявилося, що

це баба якось чоткого пацика, і Сєру так відпиздили, що півтори тижні доводилося

повзати до кухні, потім ще тиждень — шикуватися у колоритну чергу до місцевого

травматолога. І пиво в тому барі бодяжили.

Варіантів залишалося небагато — нормальних клубів у містечку нема, тому —

лише дискотека в Палаці Культури, там якраз поряд — бар «Тритон». Назву хтось

постійно переправляв балоном на «Притон».

Типовий провінційний джаз: хлопці і дівчата шикуються у лави під стіною і

гучно вибльовують горілку, шлунковий сік і шматочки ковбаси на пошарпані аграрні

барельєфи, обсцикають ніжно-блакитний кахель і білосніжний сніг. Блювота під

акомпанемент хітів дев’яностих, не набагато приємніша за кулеметну чергу над

вухом раннім ранком після фестивальної п’ятниці.

Хуйова слабоалкаголка, дешеві сигарети, агресивні парфуми — щось

посереднє між цукром, ваніллю і запахом блювоти з піцци та солоних огірків. Все це

людське шобло у асинхронних рухах дикого екстазу, а потім розборки, кров з носа на

білі стіни, переламані ребра і лишається тільки ще раз блювонути на блакитний

кахель.