Сєра

довго займатися ранковим сексом і по сорок хвилин паритися під променями гарячої

води в здоровенній душовій кабіні, наодинці з улюбленою музикою. Потім неспішно

снідати і дивитися черговий сезон мильної опери, викачаної з нету у форматі бедеріп

вчора перед сном. Але Сєри надовго не вистачило і дуже скоро він зовсім знудився

без Церкви.

***

Зрештою, Брат його пробачив. Правда, все ще обіцяв надавати по мордасам,

але звучало вже не так фатально. Про відновлення не могло бути і мови, тому Сєра

попросив ключі від будинку батьків, на похорони яких колись так і не з’явився. Брат

приїхав, видав ключі, сказав, що то добра ідея і наостанок порадив забиратися з очей

подалі.

Сєра продав дарований понтіак, спакував валізи, прихопив двадцять грамів,

про всяк випадок кинув ризу і решту літургійної споряги в одну з валіз і стрибнув на

таксо в бік рідних місць, обдумувати майбутнє в отчому домі, серед затишного

Містечка своєї юності.

Таксист спочатку похмуро мовчав, а потім розговорилися — все одно їхати

довго. Тому Сєрі довелося слухати байки: щось про вчорашніх пасажирів. Один,

значить, сідає спереду, двоє ззаду, а як їм ще сідати? Кажуть: «давай, погнали,

заберемо четвертого. Давай, ти рули, а я тобі скажу, куди повертати». І все через

якісь джунглі приватного сектору, без натяку бодай на ват електричного світла,