Сєра

коридор крізь прочинені двері. За вікном зеленіло листя, і палало сліпучо-жовте

сонце. На підлозі валялись купи хламу, і цілковита тиша завмерла навколо. Поряд

пролетів стриж. Зі швидкістю Месершміта, тільки тихо. Потім прибіг екскурсовод,

нагримав на нього, сказав, що тут небезпечно, притяг до інших і повів усіх на

градирню.

Градирня — велетенська труба характерної для АЕС форми. Сто метрів до

неба. На схожій працював Гомер Сімпсон. Недобудована частина П’ятого енергоблоку

Чорнобильської АЕС. Знизу — то щось гігантське. А як глянеш догори — блакитне

кружальце небес, замкнене у сірий бетон. Бетон із рештками старих драбин,

лаштунків і риштувань. Примари недобудови скидалися на кинуті житла небесних

людей. Яструби селилися серед старих дощок на дев’яностому метрі, прямо під

кружальцем небес. І молодняк вчився літати. Їх верески луною линули на кубометри

порожнеч пустої труби, і розмахи крил торкали сірий бетон.

Полісся — долина птахів. Долина чарівних співів і спокою. А от Цюпа спокій

втратив. Бухло не лізло в горлянку, а кокаїн проходив наскрізь, просотувався крізь

нього, вилітав крізь вуха на різні боки зі швидкістю зривистих травневих вітрів.

Тільки це лісництво, тільки цей колгосп, тільки ці руїни, тільки ці труби на

горизонті.

Він зрозумів, наскільки всі вони у забутті. Вони тонули в болоті минулого.

Закопували себе глибоко під землю. В те саме Трипілля, яке зараз мавпують. Цюпа