Сєра

красені у найпалкіших фарбах розкажуть про ґвалти і трахи серед утопії їхнього

затишного Табору:

— Сєр, які наші плани?

— Стратегічні?

— Ні, Сєронько, тактичні. Мені вчора дзвонив твій брат. Казав, шо та пиздоока,

яку ти на диктофон записував, вирішила зробити все, аби нам з тобою була

кришка.

— Це дуже хуйово, Цюп. А деталі?

— А деталі в тому, шо вона дуже образилася після вашої розмови тоді, біля

церкви, і підключила свої розмаїті зв’язки і впливи. Нас, чувак, прикриють і

дуже-дуже скоро.

— В якій формі?

— Ну, твій братєльнік сказав, що у самій брутальній: з облавою і публічними

справами.

— Коли?

Маркіян Камиш “Сєра”

95

— Він не знає, сказав, шо скоро, на днях.

Пройшлися мовчки. Зупинились і закурили. На обох напала тривожна мовчанка,

така, коли не знаєш, що сказати, бо все і так ясно. Сєра виглядав змучено: