Сєра

запис сповіді пиздоокої в Інтернет. Цюпа не розумів, чому вони досі того так і не

зробили.

Але ця поразка надламала щось всередині, і він вкотре подумував, аби

звалити, але дивився на Сєру, на Шмальгаузена… і розумів — так друзів не кидають.

Тому чекав. Чекав моря з неба і випадку щастя.

А от Сєра і Шмальгаузен навпаки — помітно пожвавіли: регулярні гуртовиння

траху з Валею і Поліграфіствою, свіже повітря і серйозні зміни явно пішли на

користь. Ці його два друга, вони трахалися. А Цюпа — вже ні. Він сидів, курив траву і

дивився крізь вікна колгоспу на чарівний світ українського Полісся. Роздивлявся

борсання трипільців на будівництві, слухав гавкіт собак, нюхав сморід і вивчав

товсті шаруваті хмари. І поки всі ці раби трипільського щастя колупали сосни, він

дивився на ліс. На нескінченні гребінці зелених кронів, кудись далеко-далеко, де

край на горизонті стирчали труби і градирні ЧАЕС. Їх можна побачити, якщо залізти

на вежу закинутого лісництва неподалік.

Чорнобильська Зона. Цюпа колись їздив туди на екскурсію. То долина птахів.

Там стрижі літають кімнатами, яструби селяться в кинутих трубах недобудованих

енергоблоків, а чайки — низько-низько літають над ставом-охолоджувачем. Він тоді

відстав від групи і сидів на старому стільці, під зад підклав зошити і роздивлявся

Маркіян Камиш “Сєра”

93