Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

— Але, — знов почав сперечатися стражник, — милосердніше буде…

— Кров не проллється, ідіот! Забудь, що ти десятник, підеш корівники чистити! Беріть лопати!

Двоє мовчазних конвоїрів узяли заступи, що стриміли тут же, під сосною. Бранець мовчав і не видав ні звуку. У яму полетіла сірувата земля навпіл з рудою глицею.

Стократ зрозумів, що як не вийде тепер, то ця картина стоятиме в нього перед очима щоночі.

— Що тут відбувається? — поставив він ритуальне питання, яке не вимагало відповіді, і вийшов з-за дерева. Стражники, з нервами на межі, сахнулися, як од примари, і миттю оголили зброю.

Чорнявий зі шрамом прищулився:

— Озброєний волоцюга на землях Вивороту? За таке щонайменше колодки…

Стократ витяг меча з піхов.

— Це Стократ, — приречено сказав той, що одержав ляпас.

— То вбийте його, — звелів чорнявий.

Четверо, скоса зиркаючи одне на одного, зробили по кроку вперед. Стократ знав, що не можна їх відпускати, а отже, доведеться вбити кожного. Думка, що він повернеться до Світ, несучи запах смерті, гнітила його — але й читалася на лиці. Четверо позадкували знову.

Чорнявий роздратовано сам вихопив меча. Пішов уперед, рухи видавали вправного бійця. Він був убивця: Стократ навчився їх упізнавати ще до того, як сліпі душі знаходили тимчасовий притулок на його клинку.

— Смерд! — крикнув чорнявий. — Закопаю й тебе, у цій самій ямі!

Стократ убив його, коли він ще кричав. На лиці чорнявого в останню мить з’явився подив. Він захрипів і впав.

Стократ повернув голову до чотирьох стражників, що, як і раніше, стояли коло ями. Вони не рушали з місця, начебто вкопані по коліна в сірий лісовий ґрунт.

— Бийтеся, — він пішов на них, піднявши меча. Вони стояли, не наступаючи, не групуючись, але й не намагаючись утекти, — він з подивом зрозумів, що вони заціпеніли, мов паралізовані, дивлячись на нього.

Він зупинився.

Вони розкажуть усім, що бачили чаклуна з мечем, і на береги Струмочника прийде великий загін. Добре, якщо ще не додадуть два плюс два й не зрозуміють, що зі Стократом зі столиці Грана втекла й Світ…

Але вони не були вбивцями. Дотепер принаймні.

Стократ глибоко зітхнув. Чого це сталося саме сьогодні, коли такий світлий день, а небо такого дивного кольору?