Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Стократ мовчки підсадив її в човен. Усередині було повно води — по кісточки.

— Тече, — винувато сказав хлопець. — Але ківшик є. До того берега допливемо.

Хлопець веслував. Стократ сидів на кормі з ковшем, поруч, зігнувшись удвоє, зіщулилась Світ. Ряднина й шмат рибальської мережі накривали її з головою: збоку мало здаватися, що двоє рибалок виїхали половити рибу, а на кормі лежить зібраний невід.

— У місті лихо, — говорив Правила Пристойності пошепки, раз у раз облизуючи губи, — я бачив, мерці валяються… З Приріччя, ніхто їх не збирає… Я чув, жінки плачуть, когось із наших теж цієї ночі…

— Тихо, Дане. Веслуй.

Хлопець замовкав, зціплював зуби і через хвилину-дві починав знову:

— З пристані народ розбігся… Пором на нашому березі, Хребетник, тобто поромник, валяється головою в річці. Я трохи не здох зі страху…

Стократ вичерпував воду, і спочатку в нього це добре виходило, але, коли човен благополучно доплив до середини річки і його підхопила течія, вода почала прибувати дедалі швидше.

— У мене ноги змерзли, — подала голос Світ, і Стократ зціпив зуби — такий слабкий і хрипкий був її голос. — Води багато…

Він вичерпував так швидко, як міг, та води не ставало менше. Холодна, осіння, вона підступала вище, а човен усе глибше просідав униз і рухався все повільніше й не слухався весел.

— Дане, стоп. Знайди дірку й заткни чим-небудь.

— Чим?! — Хлопець усе ще переживав свій похід у розорене передмістя. Як новобранець, що вперше побачив ворога, він відчував тепер не кураж, необхідний у бою, а паніку.

— Чим завгодно. Якоюсь ганчіркою. Плащем. Сорочкою.

Дан кинув весла й завовтузився. Щілина, крізь яку найбільше протікала вода, була в лівому борту, майже на дні. Човен захитався. Світ зі стогоном випрямилася, ряднина з’їхала в неї з плеча.

— Світ, нагнись. Побачать з берега.

— Якщо ми тонемо — хіба не все одно?

— Ми не тонемо, — він навіть здивувався. — Чого це ти так подумала?

— Я не вмію плавати. У мене не ворушаться руки.

— На березі зігріємось.

— Ми не допливемо до берега, — сказала вона впевнено. — Усі подуріли, Населений Світ перевернувся… Ми вмремо!