Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

З куреня за її спиною з’явилося заспане лице. Юнак-підліток, трохи старший за Світ, миттю скочив на ноги, і в руках у нього блиснув кинджал. Хлопець був худий, але жилавий, очі дивилися недобре, — навряд чи цей хлопчик виріс у домі володаря.

— От хто навчив тебе манер, — задумливо сказав Стократ. — Обачніше вибирай учителів.

Вона вишкірилась, наче рисеня перед нападом:

— Чаклуне, йди, куди йшов, поки цілий!

— Ти не хочеш заміж?

— Не твоє діло! — Її губи гидливо сіпнулися. — За старого, гладкого спадкоємця з Приріччя — сам виходь заміж, якщо тобі треба!

— Мені не треба, можеш повірити. — Стократ підняв руку долонею вперед. — І я тобі не ворог.

— Тоді йди звідси!

— Його не можна відпускати, — подав голос хлопець. — Він же донесе володареві, де ми…

Дівчина моргнула. Вночі вона не спала ні секунди, очі блищали, повіки запалилися; Стократ пошкодував, що не поговорив з нею довше вчора, поки вона сиділа на паркані. І мав же час…

— Послухай, Світ. Ситуація дуже серйозна. Твій батько тривожиться, і правильно робить, через відносини з Виворотом. Якщо Приріччя не підтримає володаря Грана от прямо зараз, сьогодні…

— У мене є стилет, отруєний отрутою болотної гадюки, — її голос затремтів. — Ти можеш, звісно, мене схопити, тільки я встигну тебе ним штрикнути. І вмиратимеш ти довго, в страшних муках!

Хлопчисько міцніше стис кинджал. Йому зроду не доводилося вбивати людей, він і не хотів би, і прекрасно розумів свої шанси в бійці зі Стократом — але вибору не бачив.

— Я вам не ворог, — повторив Стократ. — Можна сісти?

Хлопець глянув на Світ, швидко, майже невловимо. Вона тут вирішує, подумав Стократ. Хто б сумнівався.

Дівчина не відповіла. Стократ сприйняв мовчання як запрошення, підійшов і сів на траву навпроти Світ, по другий бік вогнища.

— Я хочу тобі допомогти.

— Навіщо? Хто ти такий, чаклуне, щоб мені допомагати?

У її голосі сковзнуло зарозуміле презирство. Стократ задумався: «А й справді. Ще вчора я йшов у своїх справах, збирався переночувати в селі й, без зупинок пройшовши землі Грана, спуститися вздовж Світлої, прийти в Приріччя… Що заважає прямо зараз піти своєю дорогою?»

Він подивився на дівчину. Її долоні постійно зволожувались, вона раз у раз витирала їх об штани. І краплі поту на лобі. І гарячкові очі…