Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

— Спробуй ще раз, — утомлено велів учитель.

Пундик напружився:

— Це через те, що я запаху не чую…

Він чхнув, щоб усі бачили, який він застуджений, і знову сьорбнув зі склянки. Зморщив лице, як від кислого:

— Ясен… перебуває неподалік.

— Наче й немає в тебе ні чуття, ні смаку, — учитель хмурнів на очах. — Сказано: ясен — не заєць, від сокири не втече! Що ти мені верзеш, я ж на тебе сподівався!

— Це через те, що я…

— Тихо! Постій поки що… Ви двоє, вибирайте!

Дванадцятирічні близнюки Окра й Бик якийсь час були улюбленцями вчителя — язики вони мали на диво чутливі. Щоправда, в останні місяці майстер охолов до них, бо хлопці ухилялися від нудного й важкого навчання, як могли. Тепер, порушуючи правила, учитель налив їм у дві склянки з однієї сулії. Рідина була прозора.

— Собака, — перший сказав Окра.

— Собака, — луною відгукнувся Бик.

— Що — собака? — у майстра роздималися ніздрі.

— Не клич собаку, покусає, — без тіні сумніву випалив Окра.

— Не клич чужого собаку, — приспів Бик. — Покусає до крові!

— Брехати ви майстри, — учитель оглянув обох зі зневагою. — У посланні сказано: «Не називай собаку вівцею, а свиню коровою». Ідіть додому, обидва, бачити вас не можу… Ти! — він обернувся до Джміля так різко, що той підстрибнув. — Будеш пробувати, ще й далі мене ганьбити? Чи зразу підеш додому?

Юрба навколо шуміла дедалі впевненіше:

— Діти в чому винні? Що ти за вчитель такий! Боїшся, що учень заткне тебе за пояс? Тому й не вчиш? Ціну собі набиваєш? Негарно!

Багато хто, піднімаючи голос, навмисне повертався до крісла, де безпристрасно сидів Очі-й-Вуха: подивися, мовляв, донеси до князя, що за неподобство чинить тут майстер-мовознавець. Шум, у якому щораз ясніше проступала злість, добряче заважав Джмілеві, коли він узяв у тремтячі руки склянку з криваво-червоною рідиною.

Перше — запах. Нехай заповнить тебе зсередини. Ти все одно нічого не зрозумієш, зате настроїшся на потрібний лад… Ніколи не кажи, на що схожий запах. Не порівнюй ні з їжею, ні з квіткою, ні з глиною, ні з вигрібною ямою. Відпусти свій розум. Просто відчуй.

Засвербіли ніздрі. Запах був такий тонкий, що Джміль перестав його відчувати вже через кілька секунд.