TextBook – Товариство! – відповіли Дара й Дора майже одночасно і засміялися.
– Якщо кава, то ходімо в «Рому». Там стільки всяких сортів!
– Магдо, ми хотіли саме в «Утіху». Подивитись, як там.
І вона погодилася.
Утрьох вони пили непогану-таки каву. Дівчата жартували, згадували Магдиних братів, заздрісно натякали на закоханого в неї Матея Бацевича. Магда заспокоїлася на думці, що заміжній жінці найкраще бути акомпаніаторкою, не більше. Але Дарії Кравцевій та Дорі Рапоппорт про це не сказала. Лише призналася:
– Почула сьогодні випадково, як Левицька з Байловою вас нахваляли. Станете відомими піаністками – мене не забувайте.
– От скромниця знайшлася! Та ти серед нас – найкраща, і сама це знаєш, – чорні Дорині очі не вміли брехати.
Невже вона так думає?
А Дара зітхнула:
– Ох, а мене Байлова лаяла сьогодні. Я й справді не дуже добре підготувалася.
– Що ж ти робила? Га-а-а? Кажи, як на сповіді!
– Та ну вас! Просто полінувалася. Погода така…
– А звуть погоду Олександром…
– Неправда!
– Дивись, почервоніла! Правда!
– Помиляєшся, Дорочко. Це Магда закохалась, а я… Мені на таке часу нема!
– Ти й справді не про хлопця мрієш, а про славу?
– Схаменися! Про яку таку славу?
– Про ту, що над фронтоном Опери – з крилами й золотою гілкою.
Дара зітхнула:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Роман з містом» автора Горбань С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VII“ на сторінці 4. Приємного читання.