— Птахи...
Габр іще далі простягнув руки над вогнем, по його жилах потекло радісне тепло. Невже він іще живий? Невже ще можливе щастя?
— Ніє...
— Так.
Він шукав слова.
— Ви бачили світ?
— Так. Це було давно.
— І ви пам’ятаєте?
— Так. Неначе далекий сон. Щось яскраве й болюче.
— Болюче, бо нічого не можна повернути?
— Так, напевно.
Подув вітер, затріщали поліна. Хтось пронизливо закричав над головою.
— Пташка... — тихо сказала Нія.
— Що нам робити, Ніє?
— Не знаю.
— Ви вірите в Окса? У його справу?
— Ні, — відповіла вона.
— Тоді навіщо ви тут?
— Навіщо я тут? — голос її зазвучав іронічно. — А чим краще в мегаполісі? Тут хоч озеро, птахи...
— Так, ви маєте рацію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Далекий простір» автора Мельник Я.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА I“ на сторінці 37. Приємного читання.