Розділ «Частина друга Подвійна гра »

– Інакше я тобі сама відріжу язика, – сказала пані.

Яринка лише злякано кивнула і стала на коліна.

Пані Гелена покликала Прокопа. Коли він зайшов, цього разу смиренно опустивши голову, вона сказала, що може простити його, якщо він присягнеться, що й близько не підійде до цієї хамки, а кохатиме лише її, свою пані. Добре вивчивши її характер і примхи, Прокіп також став на коліна і почав просити пробачення. Коли пані Гелена вдосталь натішилась його покірністю, за якою спостерігала і ця підла хамка, запитала, чи кохає він її ще дужче, ніж перше.

– О, так, кохаю, ви навіки моя єдина повелителька, – сказав Прокіп, як їй здалося, цілком щиро.

Він почав обіймати і цілувати ноги пані Гелени, потім з її мовчазного дозволу перейшов ще вище, доки, нарешті, пані милостиво не обняла його й дозволила покласти себе на ліжко. Вона розпалювалась дедалі дужче, і коханець відповідав їй тим самим. Вони вже з усієї сили кохалися, вже солодко почали постогнувати на очах Яринки, котра до крові закусила губи, щоб не закричати, і дивилася, дивилася на це ганебне видовище. У найвищий момент пристрасті коханці почули, як хтось крикнув, і слідом за цим гуркіт. Це знепритомніла і впала Яринка.

Коли Прокіп побачив її на підлозі голу, збасамужену різками, він якось дивно поглянув на пані Гелену. Вона не витримала і відвела погляд.

– Можеш іти, – сказала вона.

Він мовчки вийшов. Вранці наступного дня пані Гелена звеліла Яринці сказати батькові, що віддає її у віддалений монастир, але монастирем зробився льох у маєтку. За наказом пані син управителя привів сюди пострижену налисо Яринку, зодягнуту у драний лантух, який мав слугувати їй за коротку сукню. Щоб вона, бува, нічого не зробила з собою, дівчину прикували ланцюгом до гаку на стіні.

Пані Гелена приходила туди і мовчки била нещасну дівчину важкою нагайкою. Часом зупинялася і так само мовчки довго дивилася на Яринку. Може, якби та просила, принижувалася, кинулася обіймати ноги своєї пані, то її хазяйка змилостивилася б. Але дівчина вперто мовчала. Потім пані Гелена на цілих півроку немов забула про свою нещасну суперницю. Тільки щодня вранці навідувався Танасій, син управителя маєтку, і, наче собаці, кидав Яринці шматок хліба та ставив біля дверей кварту з водою, а ввечері виливав у льох відро з нечистотами.

3

Півроку жила Яринка в наповненому страшним смородом ув’язненні, без світла, свіжого повітря, не вмиваючись і не розчісуючи кіс, які знову почали відростати. Пізньою весною прийшов, нарешті, панський холуй і процідив, що з нагоди Великодня вельможна пані милує її.

Прокіп якраз давав вказівки слугам, коли побачив сиву стару жінку, яка йшла до нього, підсліпувато мружачись і щось шамкаючи майже беззубим ротом. На голові у неї злиплися ковтуни, тіло було вкрите виразками і коростою, страхітливо смерділо. Виразки були і на обличчі, і на руках, і на голих ногах. Прокіп нарешті впізнав у цій нещасній колишню писану красуню Яринку і ледь не закричав, та, коли Яринка зупинилася біля нього, постояла, намагаючись щось сказати, лише мовчки затулив обличчя руками. Дівчина-бабуся пішла далі.

Треба сказати, що ці півроку були не найсолодшими і в житті самого Прокопа. Йому довелося пережити випробування, хоча й не такі важкі й страшні, що їх пережила Яринка. Після того, як їхнє кохання викрила пані Гелена, вона просто віддалила його від себе, перетворивши на звичайного слугу. Йому доручали найтяжчу і найбруднішу роботу у палаці та на конюшні. Пані Гелена чекала, що він перший не витримає і попросить вибачення. Тим більше, що вона ніби ненароком таки частенько траплялася йому на шляху. Але Прокіп усе терпів мовчки. Мовчки вергав гній, мовчки чистив коней, мовчки чистив і панський туалет, коли йому доручали цю роботу. Пані Гелена вже без нього їздила в гості і запрошувала до себе шляхтичів-сусідів. Але ніщо, ніякі розваги не могли заспокоїти її. Нічиї обійми і пестощі, витончені розваги із вродливими сусідами не могли замінити сильних і таких ніжних рук її єдиного, любого Прокопчика. Вона злилася, часом зривала злість на своїх нових коханцях, часом верхи скакала в поле й там давала волю своїм почуттям, шмагаючи коня, землю, навіть саму себе. Нарешті злість її сягнула найвищої позначки. Вона звеліла покликати слугу, скинутого з п’єдесталу її кохання, до себе.

– Я хочу відзначити твоє старання на кухні і в конюшні, – сказала вона, сидячи в кріслі і граючись довгим жовтим стеком, – а також твої попередні заслуги, – додала вона з єзуїтською посмішкою, – тому вирішила підвищити тебе в посаді. Тепер ти будеш моїм інтимним слугою.

Прокіп здивовано і трохи стривожено подивився на свою господиню, до якої у нього були вже зовсім інші почуття. Що означають її слова, узнав через хвилину. Виявилося, що він повинен був подавати пані і її гостеві, «сердечному другові», в ліжко шампанське, гарячий шоколад перед тим і після того, як вони «невимушено спілкуватимуться».

– Ну, що ти скажеш? – спитала пані Гелена, уважно дивлячись на слугу.

– Як накажете, пані, – відповів той, як їй здалося, зовсім байдуже, і це її ще дужче розізлило.

– Тоді приступай до виконання своїх обов’язків, – сказала вона, тамуючи злість.

«Сердечним другом» виявився молодий шляхтич Мостович, відомий ловелас і серцеїд, але, як казали, без царя у голові. З кам’яним виразом обличчя Прокіп подавав їм у постіль напої і наїдки. Так само без будь-яких емоцій він дивився, як пані Гелена при ньому обіймає і цілує «свого сердечного друга». Але глибоко в душі він доволі іронічно, знущальницьки відзначив блідість і хирлявість того, на кого пані його проміняла. Можливо, іронія вразила навіть його вуста, бо хазяйка спальні раптом пролила на постіль і на руку свого нового коханця гарячий шоколад…

Вранці вона покликала Прокопа до себе і, лежачи на розкішній софі, почала безсоромно розповідати про свої нічні забави. Прокіп слухав її, і кулаки самі стискалися від люті і приниження. Та він стояв, опустивши голову.