У бій за волю

Ось чому ти, Україно, така врожайна, така багата. Бо ти вщерть напоєна синівською кров’ю, вщерть устелена білим українським трупом.

«… Чорна рілля ізорана і кулями

засіяна гей, а гей,

Білим тілом зволочена і кровцею

сполощена гей, а гей…»

(нар. пісня.)

Надворі смерклося. Тихо дрімала вже Орелецька гора над Прутом, окутана серпанком надвечір’я. Принишкло село. Здалеку чувся нав’язливий гавкіт собак. Сулима здригнувся. На квартирі був один. Хлопці відпочивали на запасній квартирі. Зненацька загарчав під вікном пес. Сулима схопив автомат. Намірився вискочити з хати, та було вже пізно. Тугим кільцем оточили чекісти квартиру. Пропонували здатися. Не відповідав нічого. Не хотів навіть говорити з ворогом. Тільки автоматна черга раз-по-раз колупала простір, де залягла ворожа зграя. Через бокове вікно проник непомітно ворог. Повернувся обличчям до нього, але автомат мовчав. Москаль в упор простріляв ноги і з страху зарепетував: «Сдавайся, бандера!» Сулима швидко вийняв гранату і різко зірвав кільце…

— За тебе, рідний Краю мій,

за тебе, мій народе!!

… Розчахнуте, розірване тіло ще раз здригнулось… Кров сполонила долівку і поволі просякала наскрізь в ту земну плоть, з якої буде завжди народжуватися нове покоління, готове в бій на перший клич Матері-України.

1944—1952 рр.

«БОГУН»

Присвячую другові шкільних літ Василю Оробцю (Богуну) посмертно, нар. 1927 р. в с. Залуччя.

«Ой Марічко, чичери,

Чичери, чичери,

Розчиши ми кучері,

Кучері, кучері…

Розчиши ми кучері,

Кучері, кучері…»

Народна пісня