Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Чи мучила тебе сукуба тонконога,

Рожевий домовик голубив по кутках?

Чи кулаком важким, немов скали відрога,

Кошмар топив тебе в Мінтурнських болотах?

О, як хотів би я, щоб ти була здорова,

Щоб сильний дух тебе навіки полонив,

Щоб кров твоя текла, як та антична мова,

Де в ритмі хвиль живе могутності мотив,

Де в грі чергуються — то Феб, натхненник слова,

Отець пісень, то Пан, міцний володар жнив.

О музо дум моїх, улюбленко палат,

Як січень випустить Бореїв на дороги,

Чим грітимеш свої поледенілі ноги,

Загорнута в нудьгу та сніговий блават?

Чи в світлі місяця твоїх плечей агат

Оживиться, й сяйне твоє величчя строге?

Чи, відчуваючи своє життя убоге,

Ти золото здереш із неба синіх врат?

Щоб заробить на хліб, немов дитина в хорі,

Співати мусиш ти мольби й псалми суворі,