Мій сад спустошений громами та дощами,
Там рідко стрінеш плід в рум'янцях запашних.
Турботи осені мене заполонили,
Потрібно брати вже лопату чи граблі,
Рівняти ямища великі, як могили,
Водою вириті в розрихленій землі.
Хто відає, чи ґрунт, перетерпівши зливу,
Дасть зав'язі новій божественну поживу,
І міцністю наллє осердя золоте?
Час пожирає все, все обертає в порох!
На крові тій, що ми втрачаємо, росте
І набирає сил наш віковічний ворог.
ПОРАЗКАСізіфе, дух твій не погас,
Тож легкома підносиш брилу!
Хоч люди демонструють силу, —
Мистецтво — вічне, тлінний — час.
Ось на кладовище жебраче
Йде серце змучене моє,
І глухо, наче бубон, б'є,
І в марші похороннім плаче.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шарль Бодлер СОНЕТИ“ на сторінці 4. Приємного читання.