Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

О, це вже гнів сердець достиглих, що любов'ю

Поранені навік у войовничій грі.

І, один одного стискаючи, химерні

Герої наші в яр скотилися давно,

Там їхня кров горить, як плід в осіннім терні.

Там — пекло! Друзі там! Котімся й ми на дно,

Моя воїтелько, без докорів сумління,

Щоб наших зненавид увічнити шаління!

Вдяглося сонце в креп. Селено, будь і ти,

О радосте моя, подібною до тіні,

Згубися в темноті а чи в бездоннім Спліні,

Знімій, засни навік в туманах висоти.

Люблю твій темний лик! А хочеш — то світи,

Пишайся в напівтьмі, в місцях, де повно тліні,

Де Безум палахтить у чорнім маревінні!

Це добре! З піхов геть, сяйний кинджале мсти!

Запалюй од свічок своє похмуре око,

Запалюй хіть в очах, що дивляться жорстоко,

Будь чорним, наче тьма, червоним, наче грань;

Для мене втіха — все! Ти чуєш, серце чуле