Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

влещає білий щоб зігнати нудь

О я звелів би ту жону вдягнуть

в муслін блакитний у мережок іній

і так її в тій сукні білопінній

одвів би в степ коли зірки цвітуть

Кохання розпаливши як багаття

поволі я знімав би з неї плаття

і черевички цілував би їй

Щасливий народив би з нею сина

талант поета мала б та дитина

на честь любові й ночі в зблисках мрій

Ніч привела тебе, ніч і краса та,

що діє чуда подихом одним.

Чорнявцю, сину ночі, будь ясним,

рости, душе розквітла, й будь багата.

В мої часи краса була проклята,

в твоїх — не буде. Ти пишайся цим!

Згорю завчасно, житимеш без тата,

йтимеш із матір'ю шляхом крутим.

Я свідок, як вона тебе кохала,