Чи то не ваш мене наздоганяє грім?
Ті ж усміхи, але вони не вміють гріти
Із інших лиць; Тіла майнули — де не глянь —
Повсюдно в їх слідах — вже інших Тіл приміти.
З'явився Ритм новий, в Акордах — інша грань,
Та Мрії родяться важкі, як мертві діти,
Від ваших Провістей — важких Пророкувань.
ПУСТЕЛЯ
«Немає Бога, крім Аллаха…» — муедзин
Правічне і своє веде в належну пору.
Зростає, дужчає той клич на дні долин,
Розвіюється вщент, шукаючи простору.
Згинаються тіла, і видно дуги спин.
І чути просьбу-спів приглушеного хору.
Здається, йдуть, ідуть сумні ряди хатин,
І люди ніби йдуть, вознісши руки вгору.
Серед жахних пустель та безміру століть,
Чи йтимем аж туди, зажурені похнюпи,
Де небеса й земля зливаються докупи?
Чи будемо ось так іти судьбі навстріть —
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 271. Приємного читання.
TextBook