Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Мілівой Славічек

Великі Отці завжди на нашому боці,

особливо мій поляк, Його Святість Войтила.

Знає він наші рани, бачить смуток в нашому оці,

бо чей же поет він, і часто дають йому крила

музи Дубровника, наші найстарші богині!

В цьому граді немало старого, та світ молодий,

потрібен йому поводир на доріг плутанині,

тож хай мудрий войвода, воїтель святий

в утопічне місто прибуває вже нині.

Це статися мусить. Чути гул канонад.

Вже повні бочки, і міхи, й бутлі, й барила —

вина, що їх нам дає плеканий греками виноград,

грають.

На жорстокий і славний бенкет нас кличе Войтила.

З ЧЕСЬКОЇ

Ян Коллар

Золотих корон я не бажаю,

нащо вина та меди міцні?

Якщо хочеш дати щось мені,