Навіки злякані кривавою добою,
Фальшиві, влізливі, захланні, як пирій.
Загрузнувши в багні та в злобності жахній,
Ви цей нужденний світ загидили собою,
Розпусним подихом, нікчемністю, ганьбою,
Все обернули, все в мерзотний бруд і гній.
О люди, близько час, коли на купі злота
Богів убивці — ви, неначе та хробота,
Прогризши аж до скель всю землю навкруги,
Навзаєм нищачись, отруйні та скажені,
Все набиваючи монетами кишені,
Безглуздо помрете від смутку і нудьги.
СКОМОРОХИ
Як звір на ланцюзі, що ходить спроквола,
Змордований, брудний від мокрої пилюки,
Хто хоче, хай несе свойого серця муки
На торжища твої, юрбо цинічна й зла.
Щоб вижебрати сміх, щоб груба похвала
Лунала надовкруг під посвисти й принуки,
Хто хоче, хай іде показувати трюки,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 260. Приємного читання.
TextBook