Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

я з любов'ю попрощався сам.

Ждав під липою натхненних злетів,

як листки у вигляді сонетів

сипала вона в осінні дні.

Поховайте ж ви мене без хлипу,

посадіть у головах мені

не холодний мармур — тільки липу.

Карел Гінек Маха

Сонце заховалося за гори,

догоряють в обрії хмарини,

темними лісами легіт лине,

мовкнуть уві сні пташині хори.

Криє темінь хутори, обори,

світ, здається, в ній навік порине.

Скоро ж вийде місяць над долини,

світлом заливаючи простори.

Вийшла зірка в шатах золотавих,

на престол небесний піднялася.

Місяця ждучи, нічного князя,

вгледіла вогонь під темнотою,—