Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Сави і Влтави, Дунаю і Дону.

Не розтуляй же повік! Переспи

труби, і громи, і чорне каміння

слов'янського жахітного Єрихону.

В жовтих безсмертниках, у темнороссі,

як сині краплини спадали на рінь

і вмивались блакитом камені босі,

чекала душа дивовижних прозрінь.

Вона чистотою марила досі

і слухала землю в огні маревінь,

і поки що зріла зерном у колоссі,

і в хорі з дітьми шептала: «Амінь!»

Білина ночі, кристали пречисті,

птиць ностальгія, і пахощі сіна,

і сльози ряхтливі, що горять вдалині…

Чудо звершилося — в зів'ялому листі

заграла малесенька мандоліна

прадавні, наповнені смутком, пісні.

Перше кохання — щебети птиць на зорі,

вітчизна ласкавості плоті, сади яблуневі й мигдальні.