Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Ви, скелі, що йдете, як біла каравела,

Я, від'їжджаючи, розгніваний украй,

Сказати не зумів красуні: «Прощавай!»

Відбув, поніс у світ кохання невтоленне.

Благаю вас, листки і промені купав,

Усі, кого я тут назвав чи й не назвав, —

«Прощай», — скажіте їй, скажіте замість мене.

Жоашен дю Белле

Буду філософом з найменням світовим,

І математиком, і медиком я стану;

Всю теологію — від Біблії й Корану —

Я вивчу; в правники ще виб'юся між тим.

Введу в своє життя, щоб не було нудним,

І лютню золоту, і шпагу невблаганну…

Так, юний, я собі хваливсь безперестану,

А роки йшли, й Париж я проміняв на Рим.

О мрії! В світ я йшов, наповнений снагою,

Щоб збагатитися старінням і нудьгою,

В мандрівках втратити літа свої, мов сни.

Буває з моряком: не золото в кисетці