Ні інший неймовірний дотик часу.
* * *
Надто багато нас було і буде
На цьому світі, й завжди всі берем;
Свого в природі мало впізнаєм.
Дали серця? Та ні, це знак облуди.
До місяця оголить море груди,
Вітри, що стогнуть, мов під тягарем,
Затихнуть, як поснулих квітів щем, —
Не бачимо й не чуєм, бідні люди.
Ніщо вже не хвилює нас! Якби
Я був язичником, великий Боже,
Не знав би стільки самоти й журби.
Я бачив би, як море, наче ложе,
Застелює Протей, я вчути б міг,
Як дме Тритон у свій суремний ріг.
ЛОНДОН, 1802
О Мілтоне, ти жити б мав сьогодні,
Бо ж обернулась Англія в багно;
Англійський дар духовності давно
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 29. Приємного читання.
TextBook