Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

надій старих — одне вагання!

І нам відкрилась глиб остання,

бо впало сім'я й ми — на дні без дна.

Ми прагнем крил, тому тепер — каліки,

паралізовані — плазуєм на хвостах,

ми прагнемо співати гімни — жах! —

зніміли наші горла вже навіки.

Але немає пекла й раю — в цьому суть!

Є лиш Ніщо — подвійне та безвартне,

злого і злішого — два полюси;

як є два вбивці, а нема кого вбивати,

який же новий шанс ти їм даси?

Хай один одного вони заб'ють.

Тепло з вугілля й дерева, як хліб,

ми добуваємо ціною поту,

але як гарно всю мою істоту

наповнює тепло, що не могли б

його добути ми, груді тепло,

це молоко — тепло, це тепле сонце,

що ллється в кожне волоконце