Любується, люблянські любі панни,
Красою вашою мій тихий зір.
Та милій чарування мною дане —
Приковує мій погляд лиш вона,
Княжна мойого серця осяйна.
З
Як прагне тужне око весляра
Уздріти Діоскурів ясні зорі,
Коли гуляє вітер на просторі
І хвиля йде на човен, мов гора,
Бо, щойно зблисне їх проміння гра,
Еол вітрів ув'язнює в коморі,
Вщухає гуркіт грому, і на морі
Знов мирна запановує пора,
Так я жадаю бачити, кохана,
Очей твоїх проміння, що горить,
Як сяйво днини весняного рана.
Воно порозганяє хмари вмить,
І хоч недобра доля ще гримить,
Вже човен мій несе блакить рахманна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 234. Приємного читання.
TextBook