4
Пізнав мій зір, навиклий до омани,
Тих двох сестер: ще дівчинка одна,
А друга — жінка знадлива, ставна,
Обидві — цвіт краси і честь Любляни.
Я кинувся тікати. Давні рани
Знов заболіли. Дика звірина
Так від ловців тікає, як вона,
Колись підстрелена, їх знов догляне.
Тікав я, бо згадав, як навесні
Венера й Купідон мені стрілою
Послали в серце болі навісні.
Подумав я — боги переді мною:
Амуром те дівча здалось мені,
А жінка — Афродітою сяйною.
5
Амуре, ти й твоя вродлива мати
Мене за дурня мали довгі дні,
Та годі! Як Петрарка, без платні,
Похвал не буду більше вам співати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 235. Приємного читання.
TextBook