Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

угорської душі вогонь розплати.

Не дай же нам колонією стати

німецькою. Щасливіші пісні

в натхненні доброму пошли мені.

Дюла Ійєш

Розбитий — мертвий — виламані двері;

принижений. Потрісканих свічад

осколки, скрип горища, чорний чад,

боязко, холодно, як у печері.

Згорів поріг. А ось і нові двері

з розбитими замками. Сажа й чад;

це катафалк з десятками кімнат;

влітає сніг, як спогади померлі.

Попелу запах мокрий. Скрізь — гнитва.

Повалені, мов п'яні, дерева;

нарешті, вийшли ми крізь ту злощасність, —

та не надвір — в середину тривку,

в тверду, неначе кістка, в гомінку,

велику, необставлену сучасність!

Рай в пекло обернувся! Вже нема