Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

А в лоні збіжжя впередодень жнив

ждуть світла крихітні істоти ярі.

Чекають всі, аж перший промінець

проб'є завісу білої полуди,

і сонце піде полем навпростець.

Тоді прийдуть широкоплечі люди,

і зблиснуть коси та засмаглі груди…

Тремтить серпанок, віє вітерець.

Спинилась молотарка. Непроглядь.

Пил як туман осінній з дна безодні.

Він на людей сідає, що не годні

вже й розігнутися. Вони їдять.

На плечах стигне піт. Грязюка. Чадь.

Хліб з огірком — то їх обід сьогодні,

їх пальці намозолені й голодні

окрушини збирають і тремтять.

Не думають про час їдці злиденні.

Вони гребуть руками обома

тверді окрайці і плоди зелені.

Бруд, сіно, пилюга — все рот прийма.